Вертолеты - Евгений Гришковец, Бигуди

Они настигают везде, от них невозможно укрыться.

От них нельзя спрятаться ни на островах,

ни в самых защищённых частных владениях.

От них нет спасения, спастись невозможно.

Вот например, ты решил сегодня не пить,

Потому что она ждёт.

Она ждёт тебя…

Но банкет, правда тебе удалось сбежать с банкета,

Но ты успел выпить немного шампанского

И довольно много коньяку.

Хорошего коньяку, но много…

Но ты думаешь, я ещё полон сил…

Ты бросаешься в такси, потому что она ждёт,

Закрываешь глаза, И как только ты закрыл глаза,

Твоё такси настигает эскадрилья вертолётов,

И эти вертолёты расручивают и город, и такси и тебя,

И ты понимаешь, Что сегодня тебя уже никто

И нигде не дождётся…

Вертолёты…

Вертолёты найдут тебя обязательно.

у тебя нет шансов.

Даже хорошим весенним днём ты выходишь из дома,

Чтобы погулять с друзьями, и гуляешь,

А сирень, и запахи, и тепло,

И ты пьёшь пиво везде, с друзьями,

Потом обедаешь где-то и выпиваешь водочки,

А потом опять гуляешь и снова пьёшь пиво,

А потом встречаешь её, гуляешь с ней

И пьешь тоже самое, что пьет она,

То есть что-то такое сладкое и липкое.

А ближе к полуночи ты доводишь её до её дома,

Последним движением забираешь с её плеч свой пиджак,

И идешь домой что-то напевая.

Садишься на скамейку чтобы покурить,

Но как только ты откинулся на скамейку

И выпустил дым изо рта, закрыв глаза,

Тут же из-за кустов сирени вылетают вертолёты,

Они сбывают своими винтами цветы сирени,

И твоя скамейка начинает выкручиваться

из земли против часовой стрелки…

Вертолёты…

Или ты долго пил, с кем-то спорил и пил снова,

И опять пил и спорил,

А потом возвращаешься домой, один, заходишь домой,

А дома так чудесно, так свежо, лето,

Колышется штора возле балконной двери,

И ты думаешь, как хорошо, что я никого с собой не привёл,

Думаешь что душ примешь завтра, доходишь до постели,

Сбрасываешь одежду прямо на пол, Бросаешься в свежую постель,

И только твой затылок касается прохладной подушки,

как тут же в балконную дверь и в форточку влетают вертолёты,

Ты открываешь глаза, они исчезают,

Но лучше уже не становится,

Ты не можешь долго держать глаза открытыми,

Они снова закрываются, И вертолёты проводят ответную атаку,

И ты понимаешь, что на утро тебя ждёт страдание,

И одиночество в этом страдании…

Вертолёты…

Вони наздоганяють скрізь, від них неможливо сховатися.

Від них не можна сховатися ні на островах,

ні в найзахищеніших приватних володіннях.

Від них немає порятунку, врятуватися неможливо.

Ось наприклад, ти вирішив сьогодні не пити,

Тому що вона чекає.

Вона чекає на тебе…

Але банкет, правда тобі вдалося втекти з банкету,

Але ти встиг випити трохи шампанського

І досить багато коньяку.

Гарного коньяку, але багато…

Але ти думаєш, я ще повний сил...

Ти кидаєшся в таксі, тому що вона чекає,

Закриваєш очі, І як тільки ти заплющив очі,

Твоє таксі наздоганяє ескадрилья гелікоптерів,

І ці вертольоти розручують і місто, і таксі і тебе,

І ти розумієш, Що сьогодні тебе вже ніхто

І ніде не дочекається...

Гелікоптери…

Гелікоптери знайдуть тебе обов'язково.

у тебе немає шансів.

Навіть гарним весняним днем ​​ти виходиш з дому,

Щоб погуляти з друзями, і гуляєш,

А бузок, і запахи, і тепло,

І ти п'єш пиво скрізь, з друзями,

Потім обідаєш десь і випиваєш горілки,

А потім знову гуляєш і знову п'єш пиво,

А потім зустрічаєш її, гуляєш з нею

І п'єш те саме, що п'є вона,

Тобто щось таке солодке і липке.

А ближче до півночі ти доводиш її до її хати,

Останнім рухом забираєш з її плечей свій піджак,

І ідеш додому щось співаючи.

Сідаєш на лавку щоб покурити,

Але як тільки ти відкинувся на лавку

І випустив дим з рота, заплющивши очі,

Тут же через кущі бузку вилітають вертольоти,

Вони збувають своїми гвинтами квіти бузку,

І твоя лава починає викручуватися

із землі проти годинникової стрілки…

Гелікоптери…

Або ти довго пив, з кимось сперечався і пив знову,

І знову пив і сперечався,

А потім повертаєшся додому, один, заходиш додому,

А вдома так чудово, так свіжо, літо,

Колишається штора біля балконних дверей,

І ти думаєш, як добре, що я нікого з собою не привів,

Думаєш що душ приймеш завтра, доходиш до ліжка,

Скидаєш одяг прямо на підлогу, Кидаєшся в свіжу постіль,

І тільки твоя потилиця стосується прохолодної подушки,

як тут же в балконні двері і в¸фортку влітають вертольоти,

Ти розплющуєш очі, вони зникають,

Але краще вже не становиться,

Ти не можеш довго тримати очі відкритими,

Вони знову закриваються, І вертольоти проводять атаку у відповідь,

І ти розумієш, що на ранок на тебе чекає страждання,

І самотність у цьому стражданні…

Гелікоптери…