Ночь первого снега - Евгений Гришковец, Бигуди

Ночь.

На город ложится первый снег.

Он лег, и небо почернело, и звезды.

И первый морозный выдох.

И как же всё становится другим… И как тихо…

И всё новое, и всё чистое… Ночь.

Когда ложится первый снег…

И как будто ничего здесь со мной не было!

И будто я здесь не плакал.

Будто там, на той улице, меня не обманули.

И будто вот в этом дворе я не обманул сам… И будто я не ходил здесь в слезах.

И будто не умирал здесь от любви… И будто не смотрел из своего окна на этот город с отчаянием и печалью.

.

Будто не был я здесь одинок.

И вот первый снег.

Первый выдох.

Всё чистое.

И как будто не было ничего того,

что со мной было.

А всё, что со мной было, было здесь!

Всё, и только здесь.

Вот он город, вот он весь!

И я ходил по городу, и я дышал.

Я наполнял его теплом.

А теперь вот новый снег,

и будто ничего не было.

Как хорошо.

Как хорошо…

И я ещё не шагнул на новый снег, он ещё не заскрипел под моими ногами.

И я ещё не нарушил тишину.

Как хорошо!

Как хорошо…

Хорошо…

Ніч.

На місто лягає перший сніг.

Він ліг, і небо почорніло, і зірки.

І перший морозний видих.

І як що все стає іншим... І як тихо...

І все нове, і все чисте... Ніч.

Коли лягає перший сніг.

І ніби нічого тут зі мною не було!

І ніби я тут не плакав.

Ніби там, на тій вулиці, мене не обдурили.

І ніби ось у цьому дворі я не обдурив сам... І ніби я не ходив тут у сльозах.

І ніби не вмирав тут від любові... І ніби не дивився зі свого вікна на це місто з відчаєм і сумом.

.

Ніби не був я тут самотній.

І ось перший сніг.

Перший видих.

Все чисте.

І ніби не було нічого того,

що зі мною було.

А все, що зі мною було, було тут!

Все, і тільки тут.

Ось воно місто, ось воно все!

І я ходив містом, і я дихав.

Я наповнював його теплом.

А тепер ось новий сніг,

і ніби нічого не було.

Як добре.

Як добре…

І я ще не поступив на новий сніг, він ще не скрипів під моїми ногами.

І я ще не порушив тишу.

Як добре!

Як добре…

Добре…