Artiste ouvrier - Eska

Ouvrier le jour, artiste la nuit

Qui je suis?

Sans gloire ou sans grade

Mi-homme mi-maçon, mi-sel mi-ciment

Mi-star mi-coffreur, mi-mic' bâtiment (?)

Mi-ghetto mi-chantier, mi-pelle mi-piment

Artiste ouvrier oubliez si j’vous mens

Qui je suis?

On m’a dit que toute ma vie n'était qu’une poignée de résilles

J’suis trop éloigné du parvis qu’les MC se font ainsi mes frères

Que tout ce que je touche reste de l’or

Si ma bouche elle n’avait pas accouché d’un compresseur

Que moi j’enfile des de tous là où tout le monde voit la loose

Et où l’on taffe sous l’caniar ou sous la douche

Que mes khey se débouchent la cire d’oreille à la pointe

Que tous mes vêtements schlinguent et sous mon casque mon front suinte

Mais d’où je suis la routine s’installe au fil des transpalettes

Des fils de s’affichent au-dessus d’ma tête

Que tout ce que j'écoute je le décoffre

Mon esprit est paré d’armatures: c’est ce que le béton m’offre

D’une vie à l’autre je me couvre

Entre foudre et souffle le marteau ou la plume pour moi c’est la course

Mais je respire et surpasserai ces normes

Et la fierté de ce monde est de me dire que j’aime cette vie de môme

Et si la ville entière et me définit

Quand tout le monde sur le parvis me regarde

Et si ma vie est faite de déterminisme

La fierté de ma route je me garde

J’suis qu’un artiste ouvrier sans gloire et sans grade

Sans regrets ni remords

Je suis un artiste oublié sans gloire et sans grade

On m’a dit de revenir dans les codes, que ma musique est morte

Que l’temps passe vite et qu’aujourd’hui les choses se gâtent

Que la nostalgie à ma porte de cette belle époque

Aussi belle soit-elle n’aura que l’semblant d’son éclate

On m’a dit d’suivre les règles et l’milieu m’entrave

Entre leurs enclaves je n’y ai sauvé qu’un bout d’mon âme mais moi

Y’a tant de crises sans larmes et tant d’artistes en nage

Tant de sacrifices, de vices au quotidien mais personne ne regarde

Mais d’où je suis la musique m’installe au fil des petites salles

Défilent des visages et des voix aussi

Un cœur unique et pris de mélodies et de densité de vie

Alors dansez ici si le cœur vous en dit

J’avance et chante malgré les doutes

Entre foule et souffle les carrières ou la mort: voilà ce qu’il m’en coûte

Mais je respire et aspire au plus grand nombre

Et la fierté de me dire que ma musique restera fidèle aux nôtres

Mi-homme mi-maçon, mi-sel mi-ciment

Mi-star mi-coffreur, mi-mic' bâtiment (?)

Mi-ghetto mi-chantier, mi-peine mi-piment

Artiste ouvrier oubliez si j’vous mens

Робітник вдень, художник вночі

Хто я?

Без слави і звання

Напівлюдина, напівмуляр, напівсіль, напівцемент

Напівзірковий напівколишній, напівмікрофонний будинок (?)

Напів-гетто, напівмайданчик, напівлопата, півперцю

Робочий художник забудь, якщо я тобі брешу

Хто я?

Мені казали, що все моє життя — це лише жменя сіток

Я занадто далекий від переднього двору, щоб МС стали моїми братами

Що все, чого я торкаюся, залишається золотом

Якби рот не породив компресор

Що я одягаю кожного там, де всі бачать вільне

І де ми пхкуватимемо під каніаром чи в душі

Дозвольте моєму кхей очистити вушну сірку на кінчику

Нехай весь мій одяг шлігає, а під шоломом мій чоло сочиться

Але там, де я перебуваю, рутина зупиняється на візках

Над моєю головою показані дроти

Що все, що я слухаю, я розпаковую

Мій розум сформований: це дає мені бетон

Від життя до життя я прикриваюся

Між блискавкою і ударом молота чи пір’я для мене це змагання

Але я дихаю і буду перевищувати ці стандарти

І гордість цього світу — сказати мені, що я люблю життя цієї дитини

Що, якщо все місто визначає мене

Коли всі на передньому дворі дивляться на мене

Що робити, якщо моє життя складається з детермінізму

Гордість моєї дороги я зберігаю

Я просто робітник художник без слави і звання

Без жалю чи докорів сумління

Я забутий художник без слави й звання

Мені сказали повернутися до кодів, що моя музика мертва

Цей час минає швидко, а сьогодні все йде не так

Та ностальгія біля дверей цього прекрасного часу

Якою б вона не була гарною, вона матиме лише подобу свого сплеску

Мені сказали дотримуватися правил, а оточення мені заважає

Між їхніми анклавами я врятував лише частинку своєї душі, крім себе

Стільки криз без сліз і стільки артистів плавання

Стільки жертв, щоденних пороків, але ніхто не спостерігає

Але там, де я перебуваю, музика поселяє мене над маленькими кімнатами

Минаючі обличчя й голоси також

Єдине серце і взято з мелодій і густоти життя

Тож танцюй тут, якщо хочеш

Я рухаюся далі і співаю, незважаючи на сумніви

Між натовпом і ударом, кар’єрою чи смертю: ось чого мені це коштує

Але я дихаю і прагну найбільшого числа

І гордість сказати мені, що моя музика залишиться вірною нашій

Напівлюдина, напівмуляр, напівсіль, напівцемент

Напівзірковий напівколишній, напівмікрофонний будинок (?)

Напів-гетто, напівбудівля, напівбіль, напівчилі

Робочий художник забудь, якщо я тобі брешу