Долго и ветрено - Эсчевский

А знаешь — всё, можно и не пытаться.

Не знаю как прощать, не знаешь как прощаться.

Честно — не помню, зачем всё надо,

Но постоянно калит что, либо что так неправильно.

Всё, что было тогда — не имеет смысла,

Видел тебя не так давно и ничего, вроде свыкся.

Осмыслил, что ты полная лярва, мышь бл*,

Эсче всегда писал диссы на бывших.

То, что всегда душило, будто неудачно, random,

Если я писал об этом, то так было надо.

Как для души, что-то типа: не повторюсь, запомнил

Привкуса меланхолии в самых душных флаконах.

Во всей горечи, разочаровании,

Пренебрегаю мыслью что и ты будешь такая.

Поэтому может и повторюсь: ну что, проваливай.

В твоей башке навалено грязи так, что не радует.

Вообще.

А личико прочит лещей,

Щебень твоей души всегда был мне не по душе.

И если калит, то только память за отноше,

Всё, что светит — торшер, всё что горит — туши.

Медленно, медленно небо спустилось к нам.

Долго и ветрено, долго и… путало наши следы.

Медленно, медленно небо спустилось к нам.

Долго и ветрено, долго и… путало наши следы.

И неуверенно, шагами верными, так осторожно…

А знаєш — все, можна й не намагатися.

Не знаю як прощати, не знаєш як прощатися.

Чесно — не пам'ятаю, навіщо все треба,

Але постійно калить що, або що так неправильно.

Все, що було тоді—не має сенсу,

Бачив тебе не так давно і нічого, ніби звикли.

Осмислив, що ти повна лярва, миша бл*,

Есче завжди писав диси на колишніх.

Те, що завжди душило, ніби невдало, random,

Якщо я писав про це, то так було треба.

Як для душі щось типу: не повторюся, запам'ятав

Присмак меланхолії в найзадушливіших флаконах.

У всій гіркоті, розчаруванні,

Нехтую думкою, що і ти будеш така.

Тому може і повторюся: ну, що, провалюй.

У твоїй голові навалено бруду так, що не радує.

Взагалі.

А личко прочитає лящів,

Щебінь твоєї душі завжди був мені не душею.

І якщо каліт, то тільки пам'ять за відношення,

Все, що світить - торшер, все що горить - туші.

Повільно, повільно небо спустилося до нас.

Довго і вітряно, довго і… плутало наші сліди.

Повільно, повільно небо спустилося до нас.

Довго і вітряно, довго і… плутало наші сліди.

І невпевнено, кроками вірними, так обережно...