Noia - Ernia

Avrei bisogno di parlarti

Non sai quanto m’annoio

Non sai qual è lo sbatti

Penso a quanti rospi ingoio

Una cappa nella stanza fa da schiacciasassi

E i pensieri che covo spruzzan olio

Come olive in un frantoio

Pensavo di esser sereno a questo punto

Tu mi dici: ''Hai tutto quello che vuoi'', io dico: ''Appunto''

Intelligente ma non furbo

La tranquillità è come un arcolaio con un fuso

E io mi turbo, in questa fiaba non mi pungo

Chiedo scusa a tutti quanti

Vieni fino a bordo pista e mi chiedi perché non balli

Tu fallo non preoccuparti

Paranoie sono mosche

Una sola non ti cambia la visuale, in tante inceppano il tergicristalli

La droga non mi scuote, diciamo che non attacca

'Ste ragazze sono vuote, nel cuore mio è calma piatta

Non mi sveglio dal torpore

splenetico

Dio lo facevo molto più grande

Mi spiace, quando fa così è patetico

Do-ve vai?

È finita la festa

Fingo un mal di testa

Lo so che pure tu lo sai

Che la gente mi stressa

E non mi interessa

E qua sembra non piova mai

Che almeno rinfresca

E il cielo mi beffa

E tu che mi conosci la maschera è la stessa

Sorride ma al di sotto la faccia è ben diversa, m’annoio

Oh, oh, oh, oh, oh, Dio m’annoio

Oh, oh, oh, oh, oh, Dio m’annoio

Oh, oh, oh, oh, oh, Dio m’annoio

Oh, oh, oh, oh, oh, Dio m’annoio

Ogni volta che poi agguanto un obiettivo

Nelle mani mie diventa meno figo

Perde quell’argento vivo

Così che corro dietro quello seguente

La scena si ripete, il tempo passa e ho paura sia per sempre

Sarà la vita che faccio saranno gli anni

Sarà un po' quel cazzo che ti pare, ma non riesco a entusiasmarmi

Sarà che ho sempre alzato le mie aspettative intanto

Lo sguardo freddo e piatto, il Gobi e nulla affianco

Sono blatte anticipano la mia angoscia

Nella testa mia uno splatter, sotto l’occhio qualche borsa

Tutto calmo e tutto bello nella testa degli inetti

C'è gente che sa mettere le sue delusioni sugli specchietti

Chiedo scusa dopo che mi dici: ''Ti amo''

Perché non mi lego affatto per il petto, il cuore mio è un organo cavo

Quindi sai che non mi pompa, se non mi rimane vuoto

L’uomo è forte a guadagnare, ad amare impariamo dopo

Siamo anime per sempre

Sdraiate dentro l’ombra di un qualcosa di opprimente

Come un salice piangente

E sai che vorrei uscirne, sì con tutte le mie cellule

Ma pattino una pozza di noia come libellule

Do-ve vai?

È finita la festa

Fingo un mal di testa

Lo so che pure tu lo sai

Che la gente mi stressa

E non mi interessa

E qua sembra non piova mai

Che almeno rinfresca

E il cielo mi beffa

E tu che mi conosci la maschera è la stessa

Sorride ma al di sotto la faccia è ben diversa, m’annoio

Oh, oh, oh, oh, oh, Dio m’annoio

Oh, oh, oh, oh, oh, Dio m’annoio

Oh, oh, oh, oh, oh, Dio m’annoio

Oh, oh, oh, oh, oh, Dio m’annoio

мені треба з тобою поговорити

Ти не знаєш, як мені нудно

Ви не знаєте, що таке слем

Думаю, скільки жаб я ковтаю

Витяжка в кімнаті виконує роль парового катка

І думки, які я приховую, розпилюють масло

Як оливки на олійниці

Я думав, що в цей момент я був спокійним

Ти мені кажеш: «Ти маєш все, що хочеш», я кажу: «Так саме»

Розумний, але не розумний

Душевний спокій — як прядка з веретеном

І я засмучуюсь, в цій казці мене не жалить

Прошу вибачення у всіх

Підійди до краю танцполу і запитай мене, чому ти не танцюєш

Роби це не хвилюйся

Параноя — це мухи

Один не змінює погляду, багато хто заклинює склоочисники

Мене препарат не трясе, скажімо, не нападає

«Сте дівчата пусті, на серці рівний спокій

Я не прокидаюся від заціпеніння

селезінковий

Боже, я зробив його набагато більшим

Мені шкода, коли він це робить, це жалюгідно

Куди ти йдеш?

Вечірка закінчилася

Я симулюю головний біль

Я знаю, що ти теж це знаєш

Що люди мене напружують

І мені байдуже

А тут, здається, ніколи не йде дощ

Принаймні круто

І небо висміює мене

А у вас, хто мене знає, маска така ж

Він посміхається, але під обличчям зовсім інше, мені нудно

Ой, ой, ой, ой, Боже, мені нудно

Ой, ой, ой, ой, Боже, мені нудно

Ой, ой, ой, ой, Боже, мені нудно

Ой, ой, ой, ой, Боже, мені нудно

Кожного разу я хапаю ціль

У моїх руках він стає менш прохолодним

Втрачає це ртуть

Тому я біжу за наступним

Сцена повторюється, час минає, і я боюся, що це назавжди

Це буде моє життя, це будуть роки

Це буде трохи 'що, чорт возьми, ви хочете, але я не можу захоплюватися

Буває, що тим часом я завжди підвищував свої очікування

Холодний і рівний погляд, Гобі і нічого поруч

Вони таргани передчувають мою біду

Бризок у голові, кілька мішків під оком

Все спокійно і все прекрасно в розумі бездарних

Є люди, які вміють викладати свої розчарування в дзеркала

Я прошу вибачення після того, як ти сказав мені: «Я тебе люблю»

Бо я зовсім не в’язую себе за груди, моє серце — порожній орган

Тож ти знаєш, що він мене не накачає, якщо не залишиться порожнім

Людина сильна в заробітках, ми вчимося любити пізніше

Ми душі назавжди

Ляжте в тінь чогось гнітючого

Як плакуча верба

І ти знаєш, що я хотів би вийти з цього, так з усіма своїми камерами

Але я катаю калюжу нудьги, як бабки

Куди ти йдеш?

Вечірка закінчилася

Я симулюю головний біль

Я знаю, що ти теж це знаєш

Що люди мене напружують

І мені байдуже

А тут, здається, ніколи не йде дощ

Принаймні круто

І небо висміює мене

А у вас, хто мене знає, маска така ж

Він посміхається, але під обличчям зовсім інше, мені нудно

Ой, ой, ой, ой, Боже, мені нудно

Ой, ой, ой, ой, Боже, мені нудно

Ой, ой, ой, ой, Боже, мені нудно

Ой, ой, ой, ой, Боже, мені нудно