Vahantajoki - Eppu Normaali

Sade vilvoittava valuu maahan

Janon sammuttaa

Pitkä vilja pienen pojan

Syliinsä hukuttaa

Joessa varpaat viilenee

Kun varoo vaan ettei kalat haukkaa

Aurinko on mukava kaveri

Mutta onneksi kaukana

Kesäkuisen äidin syliin saa

Vihreyteen kellahtaa

Lämmin tuuli keuhkot täyttää

Naapurin pellolla kasvaa vuori

Se kerran valloitettiin

Viimesyksyiset koivunlehdet

Sanomalehteen käärittiin

Henkisavuja pössyteltiin

Kunnes polvet notkahti

Ja seuraavalla viikolla vuorenlaki paloi poroksi

Merkkimme näihin maihin jää

Ilmakivääri ja tähkäpää

Naapurin isännälle veli näyttää

Joskus poikien kanssa mennään ryyppäämään

Joen rantaan

Hiekkatörmälle nuotiopaikan

Kaivamme santaan

Pimeä vihreä, ympäröi kuu meitä

Taivaalta möllöttää

Sitä pontikkapullon pohjan läpi

On kiva töllöttää

Keväisen koulupäivän

Joen rannassa mieleen jäivän

Esterin olut täyttää

Älä ota maailmaani pois

Ilman en elää vois

Maa lapsilleen kuuluu

Дощ охолоджує землю

Джанон вимикається

Довге зерно для маленького хлопчика

Її руки тонуть

У річці остигають пальці ніг

Коли обережно, але не риба яструб

Сонце гарний хлопець

Але, на щастя, далеко

Допускається перебування на колінах матері Джун

Він стає зеленим

Теплий вітер наповнює легені

На полі сусіда гора росте

Колись воно було завойовано

Останній осені березове листя

Газету загорнули

Вдихи диму стукали

Поки не обвисли коліна

А наступного тижня гірський закон згорів на північних оленів

Наш слід у цих країнах залишиться

Пневматична гвинтівка і качан

Брат дивиться на господаря сусіда

Іноді ми йдемо випити з хлопцями

До берега річки

Пісочниця

Копаємось у пісок

Темно-зелений, оточений місяцем нас

Небо шумить

Через дно понтонної пляшки

Приємно зіпсуватися

Весняний шкільний день

На березі річки пам’ятаю

Ефірне пиво наповнює

Не забирай мій світ

Я не можу без цього жити

Земля належить їхнім дітям