Wanderer - Ensiferum

In time bleeding wounds will heal

Unlike some which are too deep to see

Like scars in the Nomads soul

Their mending is so slow

Not a shout of a hundred enemies

Can make him feel fear inside him

But when sunsets and the cold arrives

With crushing solitude in the darkness of night

He will ride across land and time

To find a way through this endless night

There s a storm in his heart

And the fire burns his soul

But the wanderers part is to ride alone

With bare hands he has taken many lives

He has had a hundred women by his side

From enchanted woods to the freezing North

He is known at every sea and far beyond

As the moon grows and the circle is complete

He lies down and waits for sleep

But there’s always a scenery in his mind.

Of all that beauty he once left behind

З часом рани, що кровоточать, загояться

На відміну від деяких, які занадто глибокі, щоб побачити

Як шрами в душі кочівників

Їх лагодження відбувається так повільно

Не крик сотні ворогів

Може змусити його відчути страх всередині себе

Але коли настає захід сонця і холод

З нищівною самотністю в темряві ночі

Він буде їздити по землі й у часі

Щоб знайти дорогу крізь цю нескінченну ніч

У його серці буря

І вогонь палить його душу

Але частина мандрівників — їздити на самоті

Голими руками він забрав багато життів

Поруч із ним сто жінок

Від зачарованих лісів до морозної Півночі

Його знають на кожному морі й далеко за його межами

Коли місяць росте, і коло завершується

Він лежить і чекає на сон

Але в його голові завжди є пейзаж.

З усієї тієї краси, яку він колись залишив