Il Tempo Non Rispetta - Enrico Nigiotti

Scriverò

Quanto basta per dirti che ho

Ho legato i ricordi a un comò

Che se rido o se piango io so di te

Che l’amore lascia soli e nudi in questa stanza

Poi se ne va di fretta

Che quel che resta non ha mica più importanza

Il tempo non lo aspetta

Scriverò

Che aver perso mi scoccia e lo so

Che le notti a pensarti mi cambiano

E la vita che faccio non so cos'è

Io scriverò

Che gli sbagli con lui non ti vengono

Le sue mani davvero ti scaldano

E tua madre è felice, lo so perché

L’amore lascia soli e nudi in questa stanza

Poi se ne va di fretta

E quel che resta non ha mica più importanza

Il tempo non rispetta

L’amore lascia soli e nudi in questa stanza

Poi se ne va, e se ne va di fretta

E ti ritrovi solo e senza più speranza anche questa volta

L’amore lascia soli e nudi in questa stanza

Poi se ne va di fretta

E quel che resta non ha mica più importanza

Il tempo non rispetta

L’amore lascia soli e nudi in questa stanza

Poi se ne va, e se ne va di fretta

E i giorni condivisi in mezzo alla dolcezza

Il tempo non rispetta

Scriverò

Le tue gambe, i sorrisi e i tuoi no

Le carezze, i tuoi sguardi e i però

Tu che dici ci torni quaggiù da me?

Un po'

я буду писати

Досить сказати, що я маю

Я прив’язала спогади до комода

Якщо я сміюся чи плачу, я знаю про тебе

Ця любов залишає одну й оголену в цій кімнаті

Тоді він поспішно йде

Те, що залишилося, більше не має значення

Час його не чекає

я буду писати

Ця втрата мене турбує, і я це знаю

Щоб ночі роздумів про тебе змінили мене

І життя, яке я веду, я не знаю, що це таке

я буду писати

Щоб помилки з ним не прийшли до вас

Його руки дійсно зігрівають тебе

А твоя мама щаслива, я знаю чому

Кохання залишає в цій кімнаті самотню й оголену

Тоді він поспішно йде

А те, що залишилося, вже не має значення

Час не поважає

Кохання залишає в цій кімнаті самотню й оголену

Тоді він іде геть, а він іде поспіхом

І цього разу ти опиняєшся самотнім і без надії

Кохання залишає в цій кімнаті самотню й оголену

Тоді він поспішно йде

А те, що залишилося, вже не має значення

Час не поважає

Кохання залишає в цій кімнаті самотню й оголену

Тоді він іде геть, а він іде поспіхом

І дні розділені серед солодощів

Час не поважає

я буду писати

Ваші ноги, ваші посмішки і ваше ні

Ласки, твої погляди та але

Що ти скажеш, чи повернешся сюди до мене?

Трохи'