Знаки - Энди Картрайт

Припев:

К нам, с дальних светил прилетали слова,

Что поднимали вверх взмахом крыла;

Манили голосом с самого дна,

Мы не меняли себя.

И, к нам, с дальних светил прилетали слова,

Что поднимали вверх взмахом крыла;

Манили голосом с самого дна,

Нас не сковало цепями.

Кто собирает из шайки калек лего?

Все петли позже становятся радужным флешбеком

Или давят всё находя новый аргумент репу,

Если тебе стрёмно даже вставить *лен в плеву.

Тут много правдивых версий, причин и следствий,

Но я верю Фрейду, рулит тычинка и пестик.

Появляются планы захвата мира прямо на лавках,

И прямо на завтра, народа больше нежели в сраных плацкартах.

Меня нет на блат-хатах Арбата.

Прохладен, будто мой дом Улан-Батор.

Потом — агония и брань матом,

И я проматываю твою браваду.

Тут за лаванду пьют кровь лучше ста Дракул;

И кто-то живет, а кто-то лишь отодвигает фатум.

Каждый мой трек холкар, альбом холтрейн,

Потёртый блокнот — это холл оф фэйм.

Раз на ухе элитный медведь,

Побоку свэг, иди запили себе дверь,

И уноси за кулисы глинтвейн — это не ненависть,

Это смех и знак того, что вы уже ни*уя не отделаетесь.

Пока мир падок на блеф и видит титана в пархатом нуле,

Им путает карты один тот факт, что я есть.

Старая крю, движения овеянных ветрами скул —

Смотришь, прижав *бало к глазку.

Рекс-пекс-фекс, и ненужных здесь нет!

У меня есть этот мир, рассвет и респект.

Мой глухой, с разными глазами кот,

Не услышит этот рэп, но его жизнь — это хип-хоп.

Зависает и знает, где раздобыть корм.

Раздует хардкор, когда людей битком.

Весёлый тип, будто Винс Вон.

Жирный, как Рик Росс.

Подожмите хвост, Амигос!

Припев:

К нам, с дальних светил прилетали слова,

Что поднимали вверх взмахом крыла;

Манили голосом с самого дна,

Мы не меняли себя.

И, к нам, с дальних светил прилетали слова,

Что поднимали вверх взмахом крыла;

Манили голосом с самого дна,

Нас не сковало цепями.

Приспів:

До нас, з далеких світил прилітали слова,

Що піднімали вгору помахом крила;

Манили голосом із самого дна,

Ми не змінювали себе.

І, до нам, з дальних світил прилітали слова,

Що піднімали вгору помахом крила;

Манили голосом із самого дна,

Нас не скувало ланцюгами.

Хто збирає з шайки калік лего?

Всі петлі пізніше стають райдужним флешбеком

Або тиснуть все знаходячи новий аргумент ріпу,

Якщо тобі стрімко навіть вставити льон у плеву.

Тут багато правдивих версій, причин та наслідків,

Але я вірю Фрейду, рулить тичинка і песка.

З'являються плани захоплення світу прямо на лавках,

І прямо на завтра, народу більше ніж у сраних плацкартах.

Мене немає на блат-хатах Арбата.

Прохолодний, наче мій будинок Улан-Батор.

Потім — агонія і брань матом,

І я промотую твою браваду.

Тут за лаванду п'ють кров краще за сто Дракул;

І хто живе, а хто лише відсуває фатум.

Кожен мій трек холкар, альбом холтрейн,

Потертий блокнот - це хол оф - фейм.

Раз на вусі елітний ведмідь,

Побоку свєг, іди запили собі двері,

І неси за куліси глінтвейн — це не ненависть,

Це сміх і знак того, що ви вже ні * уя не обробитеся.

Поки світ ласий на блеф і бачить титана в¦пархатому нулі,

Їм плутає карти один той факт, що я є.

Стара крю, рухи віяних вітрами вилиць —

Дивишся, притиснувши бал до очка.

Рекс-пекс-фекс, і непотрібних тут немає!

У мене є цей світ, світанок і респект.

Мій глухий, з різними очима кіт,

Не почує цей реп, але його життя — це хіп-хоп.

Зависає і знає, де роздобути корм.

Роздмухує хардкор, коли людей битком.

Веселий тип, наче Вінс Вон.

Жирний, як Рік Росс.

Затисніть хвіст, Амігосе!

Приспів:

До нас, з далеких світил прилітали слова,

Що піднімали вгору помахом крила;

Манили голосом із самого дна,

Ми не змінювали себе.

І, до нам, з дальних світил прилітали слова,

Що піднімали вгору помахом крила;

Манили голосом із самого дна,

Нас не скувало ланцюгами.