Доведение до - Энди Картрайт

Знаешь ли, зачем этот пластик буля,

Грязный баян;

почему фонари глаз не горят —

А толпы, спешат на войну, будто на праздник, гулять?

Это планета говорит, что слишком нас до*уя.

Не по этому ли чудесному поводу

В кабинах клубов наводят однополого шороха голуби?

Кто-то скажет «Брось, насрать!», но когда природе надо,

Трава растёт даже сквозь асфальт.

А значит, кому-то пора бы у*бывать с парада уродов,

Уходом порадовать почву и родину.

— Так лирический герой думал, в парке сидя, подозревая,

Что в этом власти увидят доведение до суицида.

Но при таком поголовье,

В их мышеловках скоро вовсе не останется сыра.

Мыши выйдут гулять на волю, хавать себя же,

И никто, кроме планеты, не будет доволен.

Единороги обрадованы радугами, таблами, смотрят кратерами.

Уж не выгонишь и ладаном их, а ведь мы ещё не заменили платами атомы.

Единороги обрадованы радугами, таблами, смотрят кратерами.

Уж не выгонишь и ладаном их, а ведь мы ещё не заменили платами атомы.

Девочка задвигалась и шокирована: что это за сорвиголова?

Но покуда в тыкве ума, как крови внутри комара,

Пеки — не пеки каравай, увы, камбала.

Нет аппетита.

Бум диги бай-бай!

Эфиры из девятины на углу Кирова,

Хватит киловатт, чтобы заставить котировать или вырыгать.

Это своя улица, дикция, мимика,

Нету музыки, где про брюлики бы стелили кал.

Я не там, где вы думали, когда дунули,

В самом верху пали, там мой флоу, а не туча, не Туполев.

Стиль будит лучше рухнувшей кухонной утвари,

Куплеты запутали улицы в утреннем урбане.

Красные глаза на фото — так кровоточит икона,

Под капюшоном лишь хоррор и холод.

Что моралфаги будут тявкать, если им скажут,

Что их сердце, как после Тузика тряпка, отключится завтра?

Сядут ли с томиком Гоголя в тени тополя,

Или побегут мочить всё, что ни попадя?

Вот она — чистая кровь первобытных троп,

Всё остальное — всего лишь красноречивый сблёв!

Единороги обрадованы радугами, таблами, смотрят кратерами.

Уж не выгонишь и ладаном их, а ведь мы ещё не заменили платами атомы.

Единороги обрадованы радугами, таблами, смотрят кратерами.

Уж не выгонишь и ладаном их, а ведь мы ещё не заменили платами атомы.

Знаєш, навіщо цей пластик булю,

Брудний баян;

чому ліхтарі очей не горять —

А натовпи, поспішають на війну, ніби на свято, гуляти?

Це планета каже, що надто нас до*уя.

Чи не з цього ли чудовому приводу

У кабінах клубів наводять одностатевий шурхіт голуби?

Хтось скаже «Кинь, насрати!», але коли природі треба,

Трава росте навіть крізь асфальт.

А значить, комусь пора б убувати з параду виродків,

Доглядом порадувати грунт і батьківщину.

— Так ліричний герой думав, у парку сидячи, підозрюючи,

Що в цьому владі побачать доведення до суїциду.

Але при такому поголів'ї,

В них мишоловках скоро зовсім не залишиться сиру.

Миші вийдуть гуляти на волю, ховати себе,

І ніхто, крім планети, не буде задоволений.

Єдинороги втішені веселками, таблами, дивляться кратерами.

Вже не виженеш і ладаном їх, а адже ми ще не замінили платами атоми.

Єдинороги втішені веселками, таблами, дивляться кратерами.

Вже не виженеш і ладаном їх, а адже ми ще не замінили платами атоми.

Дівчинка засувалась і шокована: що це за сорвиголова?

Але поки в гарбузі розуму, як крові всередині комара,

Пеки — не пеки коровай, на жаль, камбала.

Немає апетиту.

Бум Дігі бай-бай!

Ефіри з дев'ятини на куті Кірова,

Досить кіловат, щоб змусити котирувати або виригати.

Це своя вулиця, дикція, міміка,

Нема музики, де про брюлики би стелили кал.

Я не там, де ви думали, коли дунули,

В самому верху впали, там мій флоу, а не хмара, не Туполєв.

Стиль будить краще кухонного начиння,

Куплети заплутали вулиці в ранковому урбані.

Червоні очі на фото — так кровоточить ікона,

Під каптуром лише хорор і холод.

Що моралфаги гавкатимуть, якщо їм скажуть,

Що їхнє серце, як після Тузика ганчірка, відключиться завтра?

Сядуть чи з томиком Гоголя в тіні тополі,

Чи втечуть мочити все, що не потрапивши?

Ось вона — чиста кров первісних стежок,

Все інше — всього лише промовистий зблев!

Єдинороги втішені веселками, таблами, дивляться кратерами.

Вже не виженеш і ладаном їх, а адже ми ще не замінили платами атоми.

Єдинороги втішені веселками, таблами, дивляться кратерами.

Вже не виженеш і ладаном їх, а адже ми ще не замінили платами атоми.