The Drover's Ballad - Elton John

From the sunburnt plains of far off North Australia

Came a fella born to ride the wide brown land

Oh he grew up running wild

But soon by all was styled

As the country’s greatest-ever droving man

Oh his legend rode the winds from Broome to Darwin

They loved and loathed him right from end to end

For when the drover gave his heart

To a girl whose skin was dark

From that day on he was no white man’s friend

chorus

So goes The Drover’s story, you’ll hear it near and far

And in the end it’s all he’ll ever own

It says the outcast is a free man

If he sleeps under the stars

Makes the blanket of the southern skies his home

Then they called him up to fight for Mother England

In a far off war that spilled his brother’s blood

Inside the jaws of Hell

Where both his brothers fell

He just watched his faith in man die in the mud

There was no hero’s welcome for The Drover

Just a country that had turned its back on him

When he came home from the war

His sick wife, they would not cure

They let her die, for the colour of her skin

The Drover is a man of constant shadows

Haunted by his pain, his past and name

For every mile he rides

What he cannot hide,

Is the longing in his heart to love again

Із спалених сонцем рівнин далекої Північної Австралії

Прийшов хлопець, народжений покататися на широкій бурій землі

О, він виріс у дикій формі

Але незабаром усе було стилізовано

Як найкращий водій країни

О, його легенда перенесла вітри від Брума до Дарвіна

Вони любили і ненавиділи його від кінця до кінця

Бо коли погонич віддав своє серце

Дівчині, у якої була темна шкіра

З того дня він не був другом білої людини

хор

Так історія The Drover, ви почуєте її поблизу й далеко

І зрештою це все, що він коли-небудь матиме

Там кажуть, що ізгой — вільна людина

Якщо він спить під зірками

Робить ковдру південного неба своїм домом

Потім вони покликали його боротися за матір-Англію

У далекій війні, яка пролила кров його брата

Всередині щелеп Пекла

Де впали обидва його брати

Він щойно спостерігав, як його віра в людину вмирає в багнюці

У The Drover не було вітання героя

Просто країна, яка відвернулася від нього

Коли він повернувся з війни

Його хвору дружину вони не вилікували

Вони дали їй померти через колір її шкіри

Погонич — людина постійних тіней

Переслідує його біль, його минуле й ім’я

За кожну милю, яку він проїде

Що він не може приховати,

Чи є в його серці бажання полюбити знову