Slightly South and Very West - Eliza Grace

And one day, we might think with ourselves

And make our heaven, hell

Saturated in a pallet that we’ll 'learn to love again'

And I can’t move time or space

And all my dreams lay stuck in the doorframe

That I tried to sleepwalk my way through

Instead of running away with you

It’s quiet here when we shut the car doors

And only then do we pretend that we’re not wanting for anything

I’m slightly south, and very west

And I want you to know that I’m alive right now

And that feeling sorry was the last thing on our list

I’m slightly south, and very west

Straight from the lines in my hands

I write the second best song in the world

And it doesn’t change anyone or anything at all

And born from the same thoughts

I get shivers that form plots

And I become the kindred that swallowed me whole as a kid

It’s quiet here when we shut the car doors

And only then do we pretend that we’re not wanting for anything

I’m slightly south, and very west

And I want you to know that I’m alive right now

And that feeling sorry was the last thing on our list

I’m slightly south, and very west

With good vibes and gas station coffee

With good riddance and even better company

Where our hopes never die

Where you can look them in the eye

We burn our fire with sweet saudade

And everything glows green with the stop lights

And everything unfreezes like black ice

And all the bridges we burn are paved with pixie dust

And the whole damn world sings back with us

And that feeling sorry was the last thing on my list

I’m slightly south, and very west

І одного дня ми можемо подумати самі з собою

І зробіть наш рай, пекло

Насичений у піддоні, який ми "знову навчимося любити"

І я не можу рухати ні час, ні простір

І всі мої мрії застрягли в дверній коробці

Що я намагався пройти лунатизмом

Замість того, щоб тікати з тобою

Коли ми зачиняємо двері машини, тут тихо

І лише тоді ми робимо вигляд, що нам нічого не потрібно

Я трохи на південь і дуже на захід

І я хочу, щоб ви знали, що я зараз живий

І це почуття жалю було останнім у нашому списку

Я трохи на південь і дуже на захід

Прямо з ліній у моїх руках

Я пишу другу найкращу пісню у світі

І це не змінює нікого й нічого загалом

І народився з тих самих думок

У мене тремтіння, яке формує сюжети

І я стаю тим родичем, який поглинув мене повністю, як дитиною

Коли ми зачиняємо двері машини, тут тихо

І лише тоді ми робимо вигляд, що нам нічого не потрібно

Я трохи на південь і дуже на захід

І я хочу, щоб ви знали, що я зараз живий

І це почуття жалю було останнім у нашому списку

Я трохи на південь і дуже на захід

З гарним настроєм та кавою на заправці

З гарним звільненням і ще кращою компанією

Де наші надії ніколи не вмирають

Де ви можете подивитися їм в очі

Ми спалюємо вогонь солодким саудадом

І все горить зеленим світлом стоп

І все розмерзає, як чорний лід

І всі мости, які ми спалюємо, вимощені пилом піксі

І весь проклятий світ співає разом із нами

І це почуття жалю було останнім у моєму списку

Я трохи на південь і дуже на захід