Long Suffering - Eliza Grace

We treated dreams like cell reception

So we held them to the sky

And I know that you can’t fly from here

But I can find you there if I try

I want to hold you

I want to console you

And I’ll be beside you

I will supply you

Sparing my last drops again

You are always half empty in the end

If I just paint the walls and light some incense

I can manifest the bottom into the top again

Is that what la la la long-suffering is?

Is that where I suffer a long time?

I want to hold you

I want to console you

And I’ll be beside you

I will supply you

If we can learn that we can turn our coffin into a ghost

And our bodies to telescopes

Then we can see everything from there

Oh, and I fall apart

I wanna hold you

Oh, and I fall apart

I want to console you

Oh, and I fall apart

Oh, and I fall apart

«In music though, one doesn’t make the end of the composition the point of the

composition.

If that were so the best conductors would be those who played

fastest.

We thought of life by an analogy with a journey.

With a pilgrimage

which had a serious purpose at the end.

And the thing was to get to that end.

But we missed the point all along.

It was a musical thing.

We were supposed to

sing or dance while the music was being played»

Ми розглядали сни як прийом мобільного зв’язку

Тож ми тримали їх до неба

І я знаю, що ви не можете полетіти звідси

Але я можу знайти вас там, якщо спробую

Я хочу обіймати тебе

Я хочу втішити вас

І я буду поряд із тобою

Я поставлю вас

Знову шкодую мої останні краплі

Зрештою, ви завжди напівпорожні

Якщо я просто пофарбую стіни та запалю пахощі

Я можу знову проявити низ у верхній

Невже ось що таке ла-ля-ля довготерпіння?

Я довго страждаю?

Я хочу обіймати тебе

Я хочу втішити вас

І я буду поряд із тобою

Я поставлю вас

Якщо ми довідаємося, що можемо перетворити нашу труну на привида

І наші тіла в телескопи

Тоді ми бачимо все звідти

О, і я розпадаюся

Я хочу вас обійняти

О, і я розпадаюся

Я хочу втішити вас

О, і я розпадаюся

О, і я розпадаюся

«Але в музиці кінець композиції не є основою

композиція.

Якби це було так, найкращими диригентами були б ті, хто грав

найшвидший.

Ми думали життя за аналогією подорожі.

З паломництвом

який мав у кінці серйозну мету.

І справа полягала в тому, щоб дійти до цього.

Але ми весь час упускали суть.

Це було музичне.

Ми повинні були

співати чи танцювати під час звучання музики»