Без крика - Елена Князева

В пустоте ты слушал мысли, закрыв окно.

Ты актер в забытом фильме, в немом кино.

Я пришла собрать осколки пустых ночей,

Стереть наколки бездумных дней,

Чтоб отпустить тебя…

Кричать без крика,

Стучать без стука,

Лететь без крыльев и не смотреть.

Какими стали,

Какими были,

И что смогли мы преодолеть,

Преодолеть…

Знаю я, ты все простишь и меня поймешь.

Вижу я, как мир спасает любовь и ложь.

Ты пришел и подарил мне другую жизнь,

И ты сказал: «За нее держись»,

И научил меня.

У порожнечі ти слухав думки, закривши вікно.

Ти актор у забутому фільмі, немому кіно.

Я прийшла зібрати уламки порожніх ночей,

Стерти наколки бездумних днів,

Щоб тебе відпустити…

Кричати без крику,

Стукати без стуку,

Летіти без крил і не дивитися.

Якими стали,

Якими були,

І що ми змогли долати,

Подолати…

Знаю я, ти все пробачиш і мене зрозумієш.

Бачу я, як світ рятує любов і брехню.

Ти прийшов і подарував мені інше життя,

І ти сказав: «За неї тримайся»,

І навчив мене.