Морозишься - Элэм

Наизнанку, устал от игр в салки

Аномальная пропасть, я одинокий сталкер

Выкинут на свалке, руки трясутся в страхе

Заедаю горьким, а мы были так сладки

Ты подняла на Альпы.

Ты, где жара — там пальмы.

Ты, как вода чиста.

Ты — жгучая, как сама пламень.

Нашел приют, бежал на югу вдруг одинокий странник.

Там, где тепло, остался холод — лёд, как состояние.

Морозишься, морозишься,

А жить так хочется, а ты морозишься.

Ваше высочество — эта любовь чиста.

Должна, зачем ушла, что ж ты морозишься?

Морозишься, морозишься,

А жить так хочется, а ты морозишься.

Ваше высочество — эта любовь чиста.

Должна, зачем ушла, что ж ты морозишься?

Я прохожу с первого раза, сквозь густые терни.

Я вижу свет, где потушила, погрузила в темень.

Не трудно выть, и преподать соловьиных трели.

Я разыщу и запишу самый красивый термин.

Дуют ветра, огонь во мне лишь только разжигая.

Зачем скрывать что лед не тает, стала ты другая.

От бутафории, воды, что выше выливаю

Мы не станем ближе, словно волки из враждебной стаи.

Сама стихия вдруг устанет, за мгновение стихнет.

Буря покорно замирает миротворным штилем.

Тону под снегом, нет спасенья шансы так тонки.

Ты тянешь руки запрещая выплыть толстой коркой.

Морозишься, морозишься,

А жить так хочется, а ты морозишься.

Ваше высочество — эта любовь чиста.

Должна, зачем ушла, что ж ты морозишься?

Морозишься, морозишься,

А жить так хочется, а ты морозишься.

Ваше высочество — эта любовь чиста.

Должна, зачем ушла, что ж ты морозишься?

Морозишься, морозишься,

А жить так хочется, а ты морозишься.

Ваше высочество — эта любовь чиста.

Должна, зачем ушла, что ж ты морозишься?

Морозишься, морозишься,

А жить так хочется, а ты морозишься.

Ваше высочество — эта любовь чиста.

Должна, зачем ушла, что ж ты морозишься?

Назовні, втомився від ігор в салки

Аномальна прірва, я одинокий сталкер

Викинуть на смітнику, руки трясуться у страху

Заїдаю гірким, а ми були такі солодкі

Ти підняла на Альпи.

Ти, де спека— там пальми.

Ти як вода чиста.

Ти—пекуча, як сама полум'я.

Знайшов притулок, біг на південь раптом самотній мандрівник.

Там, де тепло, залишився холод — лід, як стан.

Морозишся, морозишся,

А жити так хочеться, а ти морозишся.

Ваша високість — це кохання чисте.

Мабуть, навіщо пішла, що ти морозишся?

Морозишся, морозишся,

А жити так хочеться, а ти морозишся.

Ваша високість — це кохання чисте.

Мабуть, навіщо пішла, що ти морозишся?

Я проходжу з першого разу, крізь густі терни.

Я бачу світло, де загасила, занурила у темряву.

Не важко вити, і викласти солов'їних трелі.

Я розшукаю і запишу найкрасивіший термін.

Дують вітри, вогонь у мені тільки розпалюючи.

Навіщо приховувати що крига не тане, стала ти інша.

Від бутафорії, води, що вище виливаю

Ми не станемо ближче, немов вовки з ворожої зграї.

Сама стихія раптом втомиться, за мить стихне.

Буря покірно завмирає миротворним штилем.

Тону під снігом, немає порятунку шанси такі тонкі.

Ти тягнеш руки забороняючи виплисти товстою кіркою.

Морозишся, морозишся,

А жити так хочеться, а ти морозишся.

Ваша високість — це кохання чисте.

Мабуть, навіщо пішла, що ти морозишся?

Морозишся, морозишся,

А жити так хочеться, а ти морозишся.

Ваша високість — це кохання чисте.

Мабуть, навіщо пішла, що ти морозишся?

Морозишся, морозишся,

А жити так хочеться, а ти морозишся.

Ваша високість — це кохання чисте.

Мабуть, навіщо пішла, що ти морозишся?

Морозишся, морозишся,

А жити так хочеться, а ти морозишся.

Ваша високість — це кохання чисте.

Мабуть, навіщо пішла, що ти морозишся?