Как тогда - Элэм, Артём Татищевский

Твои мысли прозрачны

Да, я думаю так же

В сердце бездна и страшно

Кража, пусто на страже

Сколько мы раз давали нам шансы?

Раздевайся прям щас же

Может быть так, что все не напрасно

Обнимем ложное счастье

Завтра день за день — это дубликат

Я храню, тебе публика нужна

Разводи скорей тот пожар

Тебе важней статус ВК Это смешно

Нет, не больно давно прошло

Нет, не трогай зашитых швов

Смотри, кажись я нащупал дно

Небо наказало нам, гляди на это зарево

Давай быть может заново, давай быть может заново?

Ты не запомнишь заповедь, с подругами на западе

Вокруг тебя, ты в западне, знаем что ты слабая

Все обречено

Да, ты дама та что попадает на крючок

Да, мы так играли в эту сладкую любовь,

Но правда на моем месте мог бы быть любой

Возраст, исправить не поздно

Ложь — это так просто, и ты не серьезна

Зарытый в вопросах одинокий остров

Вдыхаю твою воздух, выдыхаю космос

Нравишься мне, да, но только вот не как в шестнадцать

Это сложно, но не врал, давно хотел уже признаться

Погибли дети в зеркалах, и это смыли все года

Мы выросли из этого, не полюбить как тогда, как тогда

Нет, выросли, не полюбить как тогда

Нет, выросли, не полюбить как тогда

Нет, выросли, не полюбить как тогда

Считал твои всплески, считал что нет тебя круче

Забетонированные бабочки, подогреты чувствами воспоминания

Самый страшный я, самый шик

Ты в кровавого цвета платья беснуешься

Дыра в кошельке моём,

От тебя мне не грамма боли

Схавав сполна, всё драва

Думал будет, как с телеэкранов стереобасс

После запятой со временем будет и точка

По любому поводу ссоры

Ты не такой как был, а был я номер один

Теперь ненужность лишняя этим картинам

Меня сравнят с асфальтом, отбросят на сотню километров

Тонкой, тошнотворной печалью

Время пришло отчаливать, я собрал свои шмотки

Срулил до своей холостяцкой хаты

Память на реверс, корнями всеми в шоубизнес

Чёрствость, погоня за лидерством здесь

Нравишься мне, да, но только вот не как в шестнадцать

Это сложно, но не врал, давно хотел уже признаться

Погибли дети в зеркалах, и это смыли все года

Мы выросли из этого, не полюбить как тогда, как тогда

Нет, выросли, не полюбить как тогда

Нет, выросли, не полюбить как тогда

Нет, выросли, не полюбить как тогда

(Нет, выросли, не полюбить как тогда)

(Нет, выросли, не полюбить как тогда)

(Нет, выросли, не полюбить как тогда)

(Нет, выросли, не полюбить как тогда)

Твої думки прозорі

Так, я думаю так ж

У серці безодня і страшно

Крадіжка, порожньо на варті

Скільки ми раз давали нам шанси?

Роздягайся прямо зараз

Може бути так, що все недаремно

Обіймемо хибне щастя

Завтра день за день — це дублікат

Я храню, тобі публіка потрібна

Розводь швидше ту пожежу

Тобі важливіший статус ВК Це смішно

Ні, не хворо давно пройшло

Ні, не чіпай зашитих швів

Дивись, здається я намацав дно

Небо покарало нам, дивись на це заграва

Давай може бути заново, може бути заново?

Ти не запам'ятаєш заповідь, з подругами на заході

Навколо тебе, ти в захід, знаємо що ти слабка

Все приречено

Так, ти дама та що потрапляє на гачок

Так, ми так грали в цю солодку любов,

Але правда на моєму місці міг би бути будь-який

Вік, виправити не пізно

Брехня— це так просто, і ти не серйозна

Заритий у питаннях самотній острів

Вдихаю твоє повітря, видихаю космос

Подобаєшся мені, так, але тільки ось не як у шістнадцять

Це складно, але не брехав, давно хотів уже зізнатися

Загинули діти в дзеркалах, і це змили всі роки

Ми виросли з цього, не полюбити як тоді, як тоді

Ні, виросли, не полюбити як тоді

Ні, виросли, не полюбити як тоді

Ні, виросли, не полюбити як тоді

Вважав твої сплески, вважав що немає тебе крутіше

Забетоновані метелики, підігріті почуттями спогади

Найстрашніший я, найшикіший

Ти в кровавого кольору сукні біснуєшся

Діра в гаманці моєму,

Від тебе мені не грама болю

Сховавши сповна, все драва

Думав буде, як із телеекранів стереобасс

Після коми з часом буде і точка

З будь-якого приводу сварки

Ти не такий як був, а був я номер один

Тепер непотрібність зайва цим картинам

Мене порівняють з асфальтом, відкинуть на сотню кілометрів

Тонким, нудотним смутком

Час прийшов вирушати, я зібрав свої шмотки

Срулив до своєї холостяцької хати

Пам'ять на реверс, корінням усіма в шоубізнес

Чорство, погоня за лідерством тут

Подобаєшся мені, так, але тільки ось не як у шістнадцять

Це складно, але не брехав, давно хотів уже зізнатися

Загинули діти в дзеркалах, і це змили всі роки

Ми виросли з цього, не полюбити як тоді, як тоді

Ні, виросли, не полюбити як тоді

Ні, виросли, не полюбити як тоді

Ні, виросли, не полюбити як тоді

(Ні, виросли, не полюбити як тоді)

(Ні, виросли, не полюбити як тоді)

(Ні, виросли, не полюбити як тоді)

(Ні, виросли, не полюбити як тоді)