Tammen varjossa - Eleanoora Rosenholm

Olen yksin pimeässä

Tahdon murtaa oven

Herään itkien

En tiedä kuka, missä olen

Asun keltaisessa talossa

Sinne kulje ei teitä

Se on keskellä niittyä pimeää

Vaikkei pilvet sitä peitä

Pihallani kasvaa tammi

Sen hyväilyyn öisin herään

Paha tammi huohottaa vierelläni

Rukoilen;

älä satuta enää

Paha varjo painautuu ylleni

Ei henkäyskään ulkona tuule

Pimeässä riuhdon ja huudan

Vaan ei kukaan huutoa kuule

Oksat raapivat verille ruumini

Huudan kivusta, inhossa itken

Tahdon kuolla häpeään

Likaisena kasvoni kätken

Talo jossa asun

Sinne ei kulje teitä

On vain tammen varjo, minä, pahuus, pelko sitoo meitä

Olen yksin pimeässä

Tahdon murtaa oven

Herään itkien

En tiedä kuka, missä olen

Pakenen oksista vapaaksi

Juoksen kirkuen alakertaan

Pahan tammen varjo kannoillani

Ei sääli piirun vertaa

Valokuvat olohuoneessani

Ovat kaikki samasta puusta

Olemme kuvissa sidotut sylikkäin

Vihityt, jotka tiedä ei muusta

Yritän sahata tammen

Vaan verta vuodankin minä

Mitä syvempään puuhun kajoan

Omat haavani syvenevät

Ei auta huuto vasten tyynyä

Orjana elän ja maadun

Pelon lapsi sylissäni

Tammen juurelle rukoillen kaadun

Talo jossa asun

Sinne ei kulje teitä

On vain tammen varjo, minä, pahuus, pelko sitoo meitä

Olen yksin pimeässä

Tahdon murtaa oven

Herään itkien

En tiedä kuka, missä olen

Я один у темряві

Я хочу зламати двері

Я прокидаюся з плачем

Я не знаю, хто я

Я живу в жовтому будинку

Ти туди не підеш

Це посеред лугу темряви

Хоча його не вкривають хмари

На моєму подвір’ї росте дуб

Я прокидаюся вночі, щоб попестити його

Поряд зі мною дихає поганий дуб

Я молюся;

не боліти більше

Зла тінь тямить мене

Надворі на вітрі ні подиху

У темряві я плачу і плачу

Але крику ніхто не чує

Гілки шкрябають моє тіло кров’ю

Я плачу від болю, я плачу від огиди

Я хочу померти від сорому

Моє обличчя брудне

Будинок, де я живу

Ви туди не йдете

Є тільки тінь дуба, я, зло, страх нас сковує

Я один у темряві

Я хочу зламати двері

Я прокидаюся з плачем

Я не знаю, хто я

Я звільняюся з гілок

Я з криком біжу вниз

Тінь злого дуба на моїх п’ятах

Не шкода порівнювати малюнок

Фотографії в моїй вітальні

Всі з одного дерева

На картинках ми прив'язані до слини

Посвячені, які нічого більше не знають

Я пробую рубати дуб

Але я проливаю кров

Чим глибше в дерево я вдарився

Мої власні рани поглиблюються

Не допомагає кричати об подушку

Я живу і падаю як раб

Дитина страху в моїх руках

Я припадаю до основи дуба, молюся

Будинок, де я живу

Ви туди не йдете

Є тільки тінь дуба, я, зло, страх нас сковує

Я один у темряві

Я хочу зламати двері

Я прокидаюся з плачем

Я не знаю, хто я