Pamiętniku - The Returners, Eldo

Yo, tu Leszek.

Dobry wieczór pamiętniku

Dawno nie pisałem, poczekaj skręcę kilka spliffów

Otworzę okno I wygonię kota na dwór

Tylko ja I Ty, podzielimy tę noc pół na pół

Mam złą jesień przyjacielu to nie żal

Tak już jest, wiem, psychikę hartowałem jak stal

Spokój zaginiony, jak Graal, iluzja

Dni znikają, świat przez szybę zza biurka

Drogi pamiętniku wiesz, że to nie skarga

To wymiana, litera za każde tik tak z zegarka

Tatuaż z emocji wypalany lutownicą niech boli

Warszawskie Antki nie krzyczą

I nawet jeśli to wzmacnia szkielet

Wzmacnia, ale też spala w proch cząstkę Ciebie

Za dużo toksyn jakbym kąpał się w kwasie

Nie chcę pluć jadem I stalówki maczać w kwasie

Drogi pamiętniku, teraz chwila o rapie

Jedna metafora, panczlajn na tysiąc trafień

Jeśli emeryci są zmęczeni — zróbcie przerwę

Za mało wodzów, za wielu Indian chce grać na bębnie

Usiądź na ławce, popij Gatorade’m

Stawiaj znaczki na kartce I połącz słowa z werblem

Rap uczeń, student I aktywista

Raper głupek, raper prostak, raper faszysta

Kurwa, pamiętniku, o co biega?

Wiem, maraton jest fajny, ale nie każdy musi biegać

Nie wszyscy powinni zejść z drzewa

Stuhr kłamiesz ziom, od dzisiaj nie każdy może śpiewać

Wkurwiony Paganini przebacz

Ale wiesz pamiętniku, że gdy kochasz to tak trzeba

Ortodoksja, bo dałbym się pokroić za rap

Riposta dla tych, którzy szczają z dumy na rap

Za wiele ego, jakbyśmy nie byli jednością

Mam dość tego, zabijam debili świeżością

Mam dość agresji, zamachów na wizerunek

Na kulturę, której główny imperatyw to szacunek

ES Zet A Ce U eN E Ka — jeśli nie znasz znaczenia, to ziom w złą grę grasz

Partaczysz, kozaczysz, ja przyglądam się tym skokom

I rozumiem to — poprzeczkę ustawiłem tak wysoko

Za wielu architektów — mało budowniczych

Za mało fanów — otaczają nas sami krytycy

Za wielu profesorów — studenci poszli w las

Za wiele sporów — za mało dobrych utworów

Drogi pamiętniku, daj mi jeszcze chwilę

To dla mnie ważne, to płynie w każdej mojej żyle

Mówię rapem, myślę rapem

Myśli łapię I przelewam je na papier

Taki świat kiedyś sobie wyśniłem

I każde «bla bla», to tylko «bla bla»

Bo gdy Bóg jest Twoim ochroniarzem, to oszukasz diabła

Więc po ulicach chodzę jak nieśmiertelny

Jak miasto, semper fidelis — zawsze wierny

Miasto, wiesz pamiętniku, ja zabiorę Cię nad Wisłę

Będziemy pić, palić, gadać, wspominać, myśleć

To już inne dni, inny ja, inna Warszawa

Bez niej, jeśli nie ona o niej opowiada

Biła się pamiętniku, ja patrzyłem z bliska

To boli, lecz to obowiązek stać obok I wytrwać

Lekarze mówią - może odejść, różne rzeczy mówią

Może je stracić, bo trwało przecież tak długo, życie

Łapie się ostatnich chwil, jest gotowa

Lecz widzę, że zamiast iść wolałaby je przejść od nowa

Użyła go więc co?

Starczy, finisz, meta

Wiem pamiętniku tak jest, ale ból to nie detal

Nie pytaj o nią, kiedyś wyjmę z szuflady

Historię o aniołach w czasach zagłady

Aniołach z Warszawy, sile ducha I dumy

Namiętnościach I wierze, która kruszyła w proch mury

Pamięć pamiętniku, przechowuje relikwię

Pamięć o przewodniku po mieście, małej ojczyźnie

Mówiła myśl, szanuj matkę, spełniaj marzenia

Kochaj życie jak wariat, wal w pysk jeśli trzeba

Podpal świat dla tej jednej — spal w cholerę

Słuchaj serca — dni na ziemi nie mamy za wiele

Mógłbym tak długo, pamiętniku

Nie mam słów tyle, nie ma dni tyle, tyle kartek w notatniku

Aleja Róż pamiętam, będę tam, słowo

Z nią, bandą małych gałganów żyjąc morowo

Z biglem, stołeczne Antki z dobrej szkoły

Pamiętniku nie ma mowy, nie zawracaj pan głowy

I tak to działa, wspomnienia to działa

Strzał - padam w gruzy, na zawsze rana

Chociaż doświadczenie ponoć uczy, pamiętniku

Los kuje, ja czasem się zastanawiam

Czy wstanę kiedy znów padam

Od losu pstryczek w nos, od życzliwych rada:

«Będzie dobrze» — weź spierdalaj… weź idź z naiwnym pogadaj

Git, życie jest, starczy nie wymagam

Biorę - dziękuję, I dalej się zastanawiam

Ból plus sny na jawie, dziwna kombinacja

Aktor tysiąca ról, szatan dziś kąpie mnie w atrakcjach

Tysiące słów, na ramieniu Dżibril

Noc spokoju, pamiętniku, noc pamięci I modlitwy

On na skrzydłach, przez miasto razem

Sypiąc słowa wam do snów w postaci marzeń

Doktor Strange Parias ale też super bohater

Wyrzutek, ideowiec, co nagi stoi przed światem

Yo, tu Parker choć nie Peter, ja tkam sieć z liter, żyję w chmurach choć to

parter

Słowa, czas, barter, pół serio, pół żartem

Pół na pół z bitem, wódka, sok, pół na pół, boom, boom takie życie

Pamiętniku, wiesz wszystko, świat jest dziwny

Czasem nie wierzę, usprawiedliwienia dla naiwnych

Nie kumam, wolno więcej jeśli tylko coś umiesz

Pierś medali chuja warta gdy masz pusto w rozumie

13-latka, zamknij pysk, przyjmij fakty

Za rękę z nią można ale chodzić na huśtawki

Zatruwasz jej czystość sobą, będzie miała potem

Dreszcze gdy mężczyzna choć przejdzie obok

Miej świadomość, mówimy o dziecku do diabła

Nie żądam linczu ale obrońcy idźcie do diabła

Smutna prawda, New Age propaganda

Wysiadam pamiętniku po wybojach moralności jazda!

To nie dla mnie pamiętniku, urodziłem się za mały

Ślepy niemal kaleki, kilo 700 wagi

Może dlatego nie kumam, nie pasuję I drażnię

Nie wiem jak się poruszać I mam jedynie wyobraźnię

Nie skarżę losu, to nie obojętność

Wygrywam, mam trochę sosu, umiem w chwili dostrzec piękno

Wierzę w to, że serce się nie myli

Nazwij to jak chcesz, wyśmiej, ja wyśmieję twój pesymizm

Wiara to skarb, bez wiary wola jest jedynie potencjałem

Niewypałem, skarbem w magazynie

Prawda, wielu się boi, chce się schować

Też lubię marzenia, nie chcę uciec w złudzenia

Zmieniać się, pracować, bić w stal rozgrzaną

Zanim dom z kamienia, dać jej ten zbudowany z ramion

Życie — pamiętniku, wciąż jestem fanem

Solo Dolo jak Kid Cudi w zimnym łóżku nad ranem

Йо, це Лешек.

Щоденник доброго вечора

Давно не писав, зачекайте, візьму кілька сліпів

Відкрию вікно і вижену кота надвір

Тільки я і ти, ми розділимо цю ніч пополам

Невдала мені осінь, друже, не шкодую

Так воно і є, знаю, психіку загартувала, як сталь

Втрачений спокій, як Грааль, ілюзія

Зникають дні, світ крізь скло з-за парти

Любий щоденнику, ти ж знаєш, що це не скарга

Це обмін, лист за кожну галочку від годинника

Татуювання з випаленими паяльником емоціями нехай боляче

Варшавські Антки не кричать

І навіть якщо це зміцнить скелет

Це зміцнює, але також спалює частину вас у порох

Занадто багато токсинів, як кислотне купання

Я не хочу плюватися отрутою і занурювати перо в кислоту

Шановний щоденнику, а тепер трохи про реп

Одна метафора, фарс на кожну тисячу звернень

Якщо пенсіонери втомилися – відпочиньте

Занадто мало лідерів, занадто багато індійців хочуть грати на барабанах

Сідайте на лавку, сьорбайте Gatorade

Поставте штампи на аркуші паперу та з’єднайте слова за допомогою малого барабана

Студент репу, студент і активіст

Репер-дурень, репер-простак, репер-фашист

Що в біса відбувається в щоденнику?

Я знаю, що марафон – це весело, але не кожен повинен бігти

Не всі повинні злазити з дерева

Штур, ти брешеш, чоловіче, відсьогодні не всі можуть співати

Паганіні розлютився, вибачте

Але ти знаєш у своєму щоденнику, що коли любиш, ти повинен

Православ'я, бо мене б на реп врізали

Відповідь для тих, хто пишається репом

Забагато его, ніби ми не одне ціле

Набридло від цього, я вбиваю дебілів свіжістю

Мені набридла агресія, нападки на мій імідж

Для культури, головним імперативом якої є повага

ES Zet A Ce U eN E Ka - якщо ти не знаєш значення, друже, ти граєш не в ту гру

Ти мочишся, ти штовхаєшся, я спостерігаю за цими стрибками

І я це розумію – настільки високо поставив планку

Забагато архітекторів – мало будівельників

Замало шанувальників – критики навколо нас

Дуже багато професорів - студентів пішли в ліс

Забагато розбіжностей – замало хороших пісень

Любий щоденнику, дай мені ще хвилинку

Для мене це важливо, тече в кожній моїй жилці

Я говорю реп, думаю реп

Я ловлю думки і викладаю їх на папір

Я колись мріяв про такий світ

І кожне "бла-бла" - це просто "бла-бла"

Бо коли Бог твій охоронець, ти обдуриш диявола

Тому я ходжу вулицями, як безсмертний

Як місто, semper fidelis - завжди вірний

Місто, ти знаєш у щоденнику, я проведу тебе до Вісли

Будемо пити, курити, говорити, згадувати, думати

Це інші дні, інший я, інша Варшава

Без неї, якщо не вона говорить про неї

Вона побила щоденник, я придивився

Це боляче, але це обов’язок стояти поряд і вистояти

Лікарі кажуть - може пройти, різне кажуть

Він може їх втратити, адже це було таке довге, зрештою, життя

Вона доганяє останні моменти, вона готова

Але я бачу, що замість того, щоб йти, вона воліла б пережити все заново

Отже, що вона використала?

Досить, закінчуй, закінчуй

Я знаю, що так у щоденнику, але біль – це не деталь

Не проси, колись дістану з шухляди

Розповідь про ангелів під час винищення

Ангели з Варшави, сила духу і гордість

Пристрасті і віра, що трощать стіни

Пам'ять про щоденник, зберігає реліквія

Згадуючи місто путівник, малу батьківщину

Дума сказала, шануй матір, здійснюй мрії

Люби життя, як божевільний, бий рота, якщо доведеться

Підпали світ заради того — гори в пекло

Слухай своє серце - у нас на землі небагато днів

Я міг би витримати так довго, щоденнику

У мене не так багато слів, не так багато днів, стільки сторінок у зошиті

Aleja Róż Я пам'ятаю, я буду там, слово

З нею купка маленьких негідників живе агонічним життям

З навушниками, Анткі з хорошої школи у Варшаві

Ніяк у щоденнику, не заважай

І так це працює, спогади працюють

Постріл - падаю в руїни, рану назавжди

Хоча досвід, як кажуть, вчить, щоденник

Мене доля веде, іноді дивуюся

Чи встану я, коли знову впаду

Від долі ґудзик на носі, від доброї поради:

«Все буде добре» - відчепися... йди поговори з наївними

Git, є життя, я не вимагаю достатньо

Беру - дякую, і далі думаю

Біль плюс мрії, дивне поєднання

Актор тисячі ролей, Сатана купає мене сьогодні в атракціонах

Тисячі слів на плечі Джібріла

Ніч миру, щоденник, ніч пам’яті та молитви

Він на крилах, містом разом

Розсипання слів у ваші сни у вигляді снів

Доктор Стрендж Паріас, а також супергерой

Ізгой, ідеаліст, який голий стоїть перед світом

Йо, це Паркер, але не Пітер, я плету павутину літер, я живу в хмарах, хоча це

перший поверх

Слова, час, бартер, напівсерйозно, напівжартома

Половина удару, горілка, сік, пополама, бум, бум таке життя

Щоденник, ти все знаєш, світ дивний

Іноді я не вірю виправданням наївних

Я не розумію, ти можеш зробити більше, якщо ти щось знаєш

Скриня з медалями варта херня, коли ти порожній

13-річний, закрий рот, прийми факти

Але можна кататися на гойдалках за руку

Ти собою отруїш її чистоту, вона потіє

Озноб, коли чоловік проходить повз

Майте на увазі, ми говоримо про дитину до біса

Я не вимагаю самосуду, але захисники йдуть до біса

Сумна правда, пропаганда Нью-Ейдж

Я злажу з щоденника після шишок моральної їзди!

Це не щоденник для мене, я народився занадто малим

Сліпий майже каліка, 700 кілограмів

Може, тому я не розумію, не пасую і дратую

Я не знаю, як рухатися, і все, що у мене є, це моя уява

Я не нарікаю на долю, це не байдужість

Я виграв, у мене є трохи соусу, я бачу красу за мить

Я вірю, що серце правильне

Називай це як хочеш, смійся, я буду сміятися з твого песимізму

Віра - це скарб, без віри воля - лише потенціал

У мене осічка, скарб на складі

Правда, багато хто боїться, хоче сховатися

Мені теж подобаються мрії, я не хочу втікати в ілюзії

Чергуйте, працюйте, бийте гарячу сталь

Перш ніж будувати кам'яний будинок, подаруйте їй той, що побудований руками

Життя - щоденник, я все ще фанат

Соло Доло в ролі Кіда Куді вранці в холодному ліжку