No Soy Ningun Juguete - El Arrebato

Te pusiste los zapatos del revés

Y empezaste a dar pasitos hacia atrás

Desplegaste el paraguas del olvido

Para que no te mojara la verdad

Tu soberbia te ha afectado a la memoria

Y tu mirada ya no apunta al corazón

De repente, niña, te quedaste sorda

Para todo el que no te diera la razón

De la noche a la mañana le has pegado una patada

A ese castillo de sueños que los dos

Poco a poco, beso a beso hemos ido construyendo

Con arena de nuestra ilusión

Yo no soy ningún juguete, soy persona!

Ya lo ves, yo no tengo el corazón de madera o de papel

Yo no soy ningún juguete, soy persona!

Ya lo ves, y me duelen las cositas que no puedo comprender…

La mentira se posicionó en tu boca

Y desde allí le disparó a mi corazón

Te vendaste los ojitos con orgullo

Y en tu alma se apagó la comprensión

De la noche a la mañana le has pegado una patada

A ese castillo de sueños que los dos

Poco a poco, beso a beso hemos ido construyendo

Con arena de nuestra ilusión

Yo no soy ningún juguete, soy persona!

Ya lo ves, yo no tengo el corazón de madera o de papel

Yo no soy ningún juguete, soy persona!

Ya lo ves, y me duelen las cositas que no puedo comprender…

De la noche a la mañana le pegaste una patada

A ese castillo de sueños que los dos

Poco a poco, beso a beso hemos ido construyendo

Con arena de nuestra ilusión

Yo no soy ningún juguete, soy persona!

Ya lo ves, yo no tengo el corazón de madera o de papel

Yo no soy ningún juguete, soy persona!

Ya lo ves, y me duelen las cositas que no puedo comprender

ти взуваєш черевики задом наперед

І ти почав робити маленькі кроки назад

Ти розгорнув парасольку забуття

Щоб правда не змочила

Ваша гордість вплинула на вашу пам'ять

І твій погляд уже не вказує на серце

Раптом, дівчино, ти оглухла

Для всіх, хто з вами не згоден

Протягом ночі ти вдарив його ногами

До того замку мрій, що двоє

Потроху, поцілунок за поцілунком, ми будували

З піском нашої ілюзії

Я не іграшка, я людина!

Розумієте, у мене немає ні дерев’яного, ні паперового серця

Я не іграшка, я людина!

Бачиш, і ті дрібниці, яких я не можу зрозуміти, болять мене...

Брехня була у вас в роті

І звідти він вистрілив у моє серце

Ти зав'язав собі очі від гордості

І в твоїй душі погасло розуміння

Протягом ночі ти вдарив його ногами

До того замку мрій, що двоє

Потроху, поцілунок за поцілунком, ми будували

З піском нашої ілюзії

Я не іграшка, я людина!

Розумієте, у мене немає ні дерев’яного, ні паперового серця

Я не іграшка, я людина!

Бачиш, і ті дрібниці, яких я не можу зрозуміти, болять мене...

Протягом ночі ти вдарив його ногами

До того замку мрій, що двоє

Потроху, поцілунок за поцілунком, ми будували

З піском нашої ілюзії

Я не іграшка, я людина!

Розумієте, у мене немає ні дерев’яного, ні паперового серця

Я не іграшка, я людина!

Розумієте, і ті дрібниці, яких я не можу зрозуміти, завдають мені болю