Wasserturm - Einstürzende Neubauten

Wir hatten einen Garten…

Und ich hatte den ganzen Tag über etwas getan…

Da war eine Frau, die sagte: wie lange sind denn die Termiten schon dort oben

in den Bäumen…

Und ich schau hoch und da sind so Häuser in denen Termiten drin leben…

angeblich…

stimmt garnicht…

Plötzlich stelle ich fest, dass an meinen Händen, meinen Handgelenken,

überall kleine schwarze Käfer kleben…

Und dass meine Hände ganz harzig sind von den Bäumen, braun, verkrustet…

Ich versuche, die Käfer wegzuschnipsen, abzureissen…

Das geht natürlich nicht, weil meine Hände überall klebrig sind…

Ich nehme ein Messer und versuche sie abzuschaben…

dabei schneide ich mir in den Zeigefinger der linken Hand, mittleres Glied…

Die Wunde war wie reingehackt, ein Hautlappen…

lose dran hängend…

Ich hatte Angst, die Wunde könne sich entzünden…

Ich wollte hineingehen, wollte sie unter fleissendem Wasser abwaschen…

Drinnen dann musste ich die Käfer richtig abkratzen unter dem laufenden

Wasserhahn…

Nach einer Weile ist das Wasser im Becken nur noch eine dickflüssige braune

Brühe, die aussieht wie Kotze…

Die ganzen toten Insekten, das ganze aufgelöste Harz…

Von meinen Fingern das Blut…

Das Waschbecken wird immer voller, weil es immer schlechter abfliesst…

Ich hole alles was im Abfluss hängt raus…

(alles was irgendwie aus mir herausgekommen ist)…

Wie man eben Dinge herausholt, wenn man den Abfluss freimachen will…

indem man alles zwischen die Finger klemmt…

Und was ich zwischen den Fingern halte ist wie Spaghetti, Speisereste,

wie Widerstände…

so gelb und rot und grün…

immer in Abständen…

mit Streifen in anderen Farben…

wie elektrische Teile…

Spannungsregler, Dioden, usw. Ich denke mir: das kenn ich doch…

Das sind doch meine DNS Moleküle…

Ich habe mich entschieden sie zu trocknen…

Auf den Tisch gelegt zum Trocknen haben sie die Form bekommen von Leitern…

kleine Plastikleitern…

Ich habe sie ausgelegt und man konnte sie aneinanderstecken…

blaue gelbe Plastikleitern…

meine DNS…

Ich frage, ob sie nicht jemand haben will…

Und Mark ist der Erste, der diese farbigen Leitern zu Gesicht bekommt…

Das Erste was er fragt ist: wie hört man sich das denn an?

Ich sage:

das kann man sich nicht anhörn, das ist meine DNS…

meine Desoxyribonukleinsäure…

Ein Plattenladen (Pförtnerloge eines Parkhauses):…

Ein Irrer kommt vorbei, der sie unbedingt kaufen will.

Wir haben uns aber noch keine Verpackung ausgedacht.

Wie hört man sich das denn an?

Wie hört man sich das denn an?

Wie hört man sich das denn an?

У нас був сад...

А я цілий день щось робив...

Була жінка, яка сказала: «Скільки часу там терміти?»

на деревах…

І я дивлюся вгору, а там будинки, в яких живуть терміти...

нібито…

зовсім не правда...

Раптом я розумію, що на моїх руках, на зап'ястях,

маленькі чорні жучки застрягли скрізь...

І що мої руки всі смолисті від дерев, коричневі, інкрустовані...

Я намагаюся відкинути клопів, знищити їх...

Звичайно, це не працює, тому що мої руки липкі по всьому...

Я беру ніж і намагаюся їх зіскоблити...

Я порізав вказівний палець на лівій руці, середній суглоб...

Рана була надрубана, клапоть шкіри...

вільно висить...

Я боявся, що рана може заразитися...

Я хотів увійти, хотів помити їх під проточною водою...

Усередині тоді мені довелося зіскребти жуків як слід під ходом

Водопровідний кран…

Через деякий час вода в басейні стає просто густо-коричневою

Бульйон, схожий на блювоту...

Усі мертві комахи, весь розчинений сік...

Кров з моїх пальців...

Раковина стає все повнішою і повнішою, тому що вона все гірше стікає...

Я винесу все, що висить у каналізації...

(все, що якось у мене вийшло)...

Як витягти речі, якщо ви хочете прочистити каналізацію...

затиснувши все між пальцями...

І те, що я тримаю між пальцями, схоже на спагетті, залишки,

як резистори...

такий жовтий і червоний і зелений...

завжди з інтервалом...

зі смужками різних кольорів...

як електричні частини...

Регулятори напруги, діоди і т. д. Я собі думаю: я знаю, що...

Це мої молекули ДНК...

Вирішив їх висушити...

Розкладені на столі сушитися, вони набули форми драбин...

маленькі пластикові сходи...

Я розклав їх, і ви могли б скріпити їх разом...

синьо-жовті пластикові сходи...

моя ДНК...

Я питаю, чи хтось її не хоче...

І Марк перший бачить ці кольорові драбини...

Перше, що він запитує: як ви це слухаєте?

Я кажу:

ти не можеш цього слухати, це моя ДНК...

моя дезоксирибонуклеїнова кислота...

Грамофонний цех (партійська багатоповерхової автостоянки):…

Приходить божевільний, який неодмінно хоче їх купити.

Але ми ще не придумали жодної упаковки.

Як ти так звучиш?

Як ти так звучиш?

Як ти так звучиш?