Die Wellen - Einstürzende Neubauten

Was soll ich jetzt mit euch, ihr Wellen, ihr, die ihr euch nie

Entscheiden könnt, ob ihr die ersten oder letzten seid?

Die Küste wollt ihr definieren mit eurem ständigen Gewäsch

Sie zisilieren mit eurem Kommen, eurem Gehen

Und doch weiss niemand wie lang die Küste wirklich ist

Wo das Land aufhört, das Land beginnt, denn ständig ändert

Ihr die Linie, Länge, Lage, mit dem Mond und unberechenbar

Beständig nur ist eure Unbeständigkeit

Siegreich letztendlich, denn sie höhlt, wie oft beschworen

Steine, mahlt den Sand, so fein wie Stundengläser

Eieruhren ihn brauchen, zum Zeitvermessen und für den

Unterschied von hart und weich

Siegreich auch weil niemals müde, den Wettbewerb, wer

Von uns beiden zuerst in Schlaf versinkt, gewinnt ihr, oder

Du, das Meer noch immer, weil du niemals schläfst

Obwohl selbst farblos, erscheinst du blau wenn in deiner

Oberfläche ruhig sich der Himmel spiegelt, ein Idealparkour

Zum wandeln für den Sohn des Zimmermanns, das wandelbarste Element

Und umgekehrt wenn du bist, wild, und laut und tosend

Deine Brandung, in deine Wellenberge lausch' ich

Und aus den höchsten Wellen, aus den Brechern

Brechen dann die tausend Stimmen, meine, die von gestern

Die ich nicht kannte, die sonst flüstern und alle anderen

Auch, und mittendrin der Nazarener;

Immer wieder die famosen, fünfen, letzten Worte:

Warum hast du mich verlassen?

Ich halt dagegen, brüll' jede Welle einzeln an:

Bleibst du jetzt hier?

Bleibst du jetzt hier?

Bleibst du jetzt hier, oder was?

Що мені тепер робити з вами, ви хвилі, ви, які ніколи

Ви можете вирішити, ви перший чи останній?

Ви хочете визначити узбережжя своїм постійним лепетом

Вони цизиллюються з вашим приходом, вашим відходом

І все ж ніхто не знає, скільки насправді має берег

Там, де закінчується країна, починається країна, тому що вона постійно змінюється

Її лінія, довжина, розташування, з місяцем і непередбачувані

Постійна лише твоя непостійність

В кінцевому підсумку переможний, бо він лунає, як часто викликають

Камені, подрібніть пісок дрібно, як пісочний годинник

Таймери для яєць потрібні, щоб виміряти час і для

різниця між твердим і м'яким

Переможний ще й тому, що ніколи не втомлювався від змагання хто

Засни першим з нас обох, ти виграєш, або

Ти, море нерухоме, бо ти ніколи не спиш

Хоча ти сам безбарвний, ти виглядаєш блакитним, коли знаходишся

Поверхня спокійно відбивається в небі, ідеальний паркур

Ходити за сином столяра, наймінливіша стихія

І навпаки, коли ти — дикий, гучний і ревучий

Твій прибій, я слухаю твої хвилі

І з найвищих хвиль, з розбійників

Тоді ламається тисяча голосів, мої, вчорашні

Кого я не знав, хто зазвичай шепоче та всіх інших

Також і серед Назарянина;

Знову і знову знамениті п'ять останніх слів:

Чому ти покинув мене?

Я стримуюся, кричу на кожну хвилю окремо:

ти залишишся тут зараз?

ти залишишся тут зараз?

Ти залишишся тут чи що?