Сербия лань - Джан Ку

Через неделю сойдет в этот мир

Немного любви, больше зла.

Хочу и не хочу.

Помоги,

Вселись в меня, пой во мне.

Свет, что слепит глаза.

Прости, Лань, здесь некогда был рай.

Стена между «я"и «ты».

Прости, Лань, здесь некогда был рай.

Все тоньше небесная связь.

Мир, что я смогу тебе дать?

Небо и Земля преломились в руках.

Когда-то не было тьмы, только Свет.

Тьма размножается во мне.

Прости, Лань, здесь некогда был рай.

Стена между «я"и «ты».

Прости, Лань, здесь некогда был рай.

Я Лань, я чувствую печали Вселенной.

Когда-то давно кто-то низверг на Землю всю печаль мира

И выковал из нее мое сердце.

И с тех пор я чувствую печали…

Идти на свет, что слепит глаза.

Когда Вечность заструилась во мне,

Ощутил я себя странником в мире,

Земля и Небо, как тонкий тростник

Рассыпались в руках моих.

Я Лань, я чувствую печали Вселенной…

Через тиждень зійде в цей світ

Трохи кохання, більше зла.

Хочу і не хочу.

Допоможи,

Сіли у мене, співай у мені.

Світло, що сліпить очі.

Вибач, Лань, тут колись був рай.

Стіна між «я» та «ти».

Вибач, Лань, тут колись був рай.

Все тонше небесний зв'язок.

Світ, що я зможу тобі дати?

Небо і Земля переломилися в руках.

Колись не було темряви, тільки Світло.

Темрява розмножується у мені.

Вибач, Лань, тут колись був рай.

Стіна між «я» та «ти».

Вибач, Лань, тут колись був рай.

Я Лань, я відчуваю печалі Всесвіту.

Колись давно хтось скинув на Землю весь смуток світу

І викував із неї моє серце.

І з тих пір я відчуваю смутку ...

Йти на світло, що сліпить очі.

Коли Вічність заструмила у мені,

Відчув я себе мандрівником у світі,

Земля і Небо, як тонка тростина

Розсипалися в руках моїх.

Я Лань, я відчуваю печалі Всесвіту…