Баллада о рыбаке (из к/ф «Человек амфибия») - Джан Ку

— Куда?

На небо?

На луну?

— Нет, в океан.

Уходит моряк в свой опасный путь,

«Прощай"говорит жене.

Быть может, придётся ему отдохнуть,

Уснув на песчаном дне.

Бросит моряк на берег взгляд,

Смуглой махнёт рукой,

Если моряк не пришёл назад,

Он в море нашёл покой.

Лучше лежать на дне

В синей прохладной мгле,

Чем мучиться на жестокой

Жестокой проклятой земле.

Будут лететь года,

Будет шуметь вода,

И в белых туманах скроются

Чёрные города.

Заплачет морячка, упав ничком,

Моряк объяснить не смог,

Что плакать не надо,

Что выбрал он

Лучшую из дорог.

Пусть дети-сироты его простят.

Путь и у них такой,

Если моряк не пришёл назад,

Он в море нашёл покой.

— Куди?

На небо?

На місяць?

— Ні, в океан.

Іде моряк у свій небезпечний шлях,

«Прощавай» каже дружині.

Можливо, доведеться йому відпочити,

Заснувши на піщаному дні.

Кине моряк на берег погляд,

Смаглявої махне рукою,

Якщо моряк не прийшов назад,

Він у морі знайшов спокій.

Краще лежати на дні

У синій прохолодній темряві,

Чим мучитись на жорстокій

Жорстокий проклятий землі.

Летітимуть роки,

Буде шуміти вода,

І в білих туманах сховаються

Чорні міста.

Заплаче морячка, впавши ниць,

Моряк пояснити не зміг,

Що плакати не треба,

Що вибрав він

Найкращу з доріг.

Нехай діти-сироти його вибачать.

Шлях і у них такий,

Якщо моряк не прийшов назад,

Він у морі знайшов спокій.