The Mountain - Donovan

It was up some laughing river where I’d gone to spend the day

I had such fantastic visions I could hardly stand to stay

And I stood within myself and suddenly felt free

And I stood above the burdens that puzzle you and me

I became awareness that was shared with all around

With the trees, the sky, the flowers, and the wind, the sun, the ground

I heard the birds were singing and I found them same as me

And I understood our sorrows and why they should not be

I saw this plane of living, it was nothing more than faith

A skin that covered glory, far beyond our love or hate

A living crystal fairyland where loving is our grace

A pyromanic garden that knows no time nor space

I saw what we’ve been doing to it, saw it as insane

Still a marching like good Christians with our wars, the sword, the flame

To crush all those damned infidels, defend what should be shame

And again I shared our sorrows and knew we all must bear the blame

I see it all as part of us to know and share alike

With a universal willingness to know and do what’s right

To understand our brotherness and stop this awful race

Let our children grow in peace, know their life shall not be waste

First there is a mountain, then it seems the mountain’s gone

But then, if you take another look, why, it’s been there all along

We can be just like that river as it laughs along its way

Or stand beneath the shadows that take the sun away

Це було вгорі по якійсь веселій річці, куди я пішов провести день

У мене були такі фантастичні видіння, що я насилу витримав

І я стояв у собі і раптом відчув свободу

І я стояв над тягарями, які спантеличують вас і мене

Я став усвідомленням, яким ділилися всі навколо

З деревами, небом, квітами і вітром, сонцем, землею

Я чув, як пташки співають, і я знайшов їх такими ж, як я

І я розумів наші печалі і чому їх не повинно бути

Я бачив цей план життя, це була не що інше, як віра

Шкіра, яка покривала славу, далеко за межі нашої любові чи ненависті

Жива кришталева казкова країна, де любов — наша благодать

Піроманічний сад, який не знає ні часу, ні простору

Я бачив, що ми з ним робили, вважав це божевіллям

Все ще маршируємо, як добрі християни, з нашими війнами, мечем, полум’ям

Щоб знищити всіх цих проклятих невірних, захистити те, що має бути соромним

І знову я поділився нашим горем і знав, що ми всі повинні нести провину

Я бачу це все як частину нас, щоб знати та ділитися однаково

З загальним бажанням знати і робити те, що правильно

Щоб зрозуміти наше братство і зупинити цю жахливу гонку

Нехай наші діти ростуть у мирі, знайте, що їх життя не буде марним

Спочатку є гора, потім здається, що гори немає

Але тоді, якщо ви подивитеся ще раз, чому, це було там весь час

Ми можемо бути такими ж, як та річка, коли вона сміється на своєму шляху

Або стійте під тінями, які забирають сонце