Cosmos - Dojutsu

Emporté par l’instru j’pensais tout remettre en ordre

Mais qui le défini, qui ici à le droit de te donner des ordres?

Un monde hiérarchisé même dans le fond de nos pensées

Dans la grande valse de la vie très peu on apprit à danser

Tout classé, un esprit chamboulé dans un monde bien rangé

Le deuxième ne restera que l’ombre du premier

Si tu t’arrêtes, le monde lui continuera de tourner

Les étoiles nous observent mais on meurt tous avec nos secrets

«Ça viendra avec le temps» c’est ce qu’ils disaient

«C'est rien ça va passer» c’est aussi ce qu’ils disaient

J’aurais atteint mon but quand l’horizon j’aurais touché

On est rien, mais un rien peut venir tout changer

Les choses se cassent, elles partent et se remplacent

Les sourires s’effacent, comme un fantôme devant la glace

Perdu dans le Cosmos, difficile de trouver sa place

Faire en sorte que mon cri sourd raisonne au fin fond de l’espace

Créer, transformer, tout recommencer

Donner, recevoir et partager

Aimer, s'évader, pouvoir en rêver

Travailler, perdre mais aussi gagner

Diriger, manipuler, guider

Marcher, courir pour un jour voler

Vérité, destiné, liberté

Tout ça pour finalement ne faire que passer

Des hommes ont décidé de dicter nos vies jusqu'à ce qu’on crève

Est-ce une raison pour suivre toutes ces foutues règles?

A force de chercher nos erreurs on finit par les commettre

Désolé on doit y aller, on a rendez-vous avec le succès

Paix à toutes ces batailles pas terminées

Celles qu’on rêve qu’elles n’aient encore jamais existé

On a baissé les bras pour mieux les relever

Laisser tomber les armes au lieu de laisser tomber vos rêves

C’est pas l’heure de la trêve, il est temps d’arrêter les combats

Le miroir est gelé j’peux plus me regarder

J’attends qu’une chose, c’est de faire fondre la glace

Et que mon esprit prisonnier puisse enfin s'évader

On est comme la constellation, né pour briller

Et c’est dans l’ordre des choses que c’est le Cosmos qu’on a visé

J’me croyais coupable car j’avais peur de vos jugements

Mais je ne serais pas en retard car personne ne m’attend

Écouter, regarder, trop parler

Se battre, plier, puis tout donner

Écrire, raconter, rire à en pleurer

Voyager, rouler, ou bien rester

Tomber, sourire, se relever

La Terre, le Ciel, mi madré

Naître, grandir et puis s’en aller

Et tout accomplir avant de trépasser

Perdu dans cette vie, j’me sens visé

Comme un pauvre qui rêve de finir aux Elysées

J’dois allez dormir dans les bras de Morphée

Mais malheureusement il a du se faire amputer

Le silence est parfois le meilleur des bruits

Les yeux vers le plafond, aux coups de minuit

J’me demande ce que j’ai réussi dans la vie

Et si tu dors, je parles à qui?

Se muscler le cerveau plutôt que de soulever des haltères

Besoin d’un peu d’eau faudrait que j’me désaltère

Tu te fais écraser quand t’as pas de caractère

Des ailes dorées pour mieux toucher la terre

Toujours croire en soi et se battre pour une cause

Un trouble, un espoir, qui devient névrose

Devenir puissant pour que plus personne ne s’oppose

Cet album vient de passer «Du Chaos Au Cosmos "

Créer, transformer, tout recommencer?

Donner, recevoir et partager?

Aimer, s'évader, pouvoir en rêver?

Travailler, perdre mais aussi gagner?

Diriger, manipuler, guider?

Marcher, courir pour un jour voler?

Vérité, destiné, liberté?

Tout ça pour finalement ne faire que passer

Écouter, regarder, trop parler?

Se battre, plier, puis tout donner?

Écrire, raconter, rire à en pleurer?

Voyager, rouler, ou bien rester?

Tomber, sourire, se relever?

La Terre, le Ciel, mi madré?

Naître, grandir puis s’en aller?

C’est le Cosmos on finira dans le passé

Захопившись інструментом, думав все привести в порядок

Але хто це визначає, хто тут має право вам наказувати?

Ієрархічний світ навіть у глибині нашої свідомості

У великому вальсі життя дуже мало навчився танцювати

Все впорядковано, розум перевернутий в охайному світі

Друге залишиться лише тінню першого

Якщо ти зупинишся, світ продовжуватиме обертатися

Зірки спостерігають за нами, але ми всі помираємо зі своїми таємницями

«З часом прийде», так вони сказали

«Нічого, пройде», так теж казали

Я досяг би своєї мети, коли торкнувся б горизонту

Ми ніщо, але ніщо може прийти і змінити все

Речі ламаються, вони залишають і замінюють

Посмішки згасають, як привид перед дзеркалом

Загублений у космосі, важко знайти своє місце

Зроби так, щоб мій глухий крик лунав глибоко в космосі

Творіть, трансформуйте, починайте все спочатку

Віддавати, отримувати та ділитися

Любити, втекти, мати можливість про це мріяти

Працюйте, програйте, але й вигравайте

керувати, маніпулювати, керувати

Ходити, бігати на денну муху

Правда, доля, свобода

Все це, щоб нарешті піти з життя

Чоловіки вирішили диктувати наше життя, поки ми не помремо

Це причина дотримуватися всіх цих клятих правил?

Шукаючи свої помилки, ми їх робимо

Вибачте, ми повинні йти, у нас вдале побачення

Мир усім цим незавершеним битвам

Тих, про які ми мріємо, ніколи не існувало

Ми опустили руки, щоб краще їх підняти

Кидайте зброю замість того, щоб кидати свої мрії

Не час перемир'я, час припинити бої

Дзеркало замерзло, я більше не можу дивитися на себе

Чекаю одного, розтопити лід

І мій ув'язнений дух може нарешті вирватися на волю

Ми, як сузір'я, народжені, щоб сяяти

І це в порядку речей, що ми націлилися саме на Космос

Я вважав себе винним, бо боявся твого вироку

Але я не спізнюся, бо мене ніхто не чекає

Слухайте, дивіться, говорите занадто багато

Боріться, відмовтеся, а потім викладіть усе, що можете

Пиши, розповідай, смійся до плачу

Подорожуйте, їздіть або залишайтеся

Впасти, посміхнутися, встати

Земля, небо, наполовину кучеряве

Народись, вирости та йди

І здійснити все перед смертю

Загублений у цьому житті, я відчуваю себе мішенню

Як бідняк, який мріє потрапити до Єлисейського мосту

Я мушу лягти спати в обіймах Морфея

Але, на жаль, його довелося ампутувати

Тиша іноді є найкращим шумом

Очі до стелі, опівночі

Цікаво, чого я досяг у житті

А якщо ти спиш, то з ким мені говорити?

Тренуйте свій мозок замість того, щоб піднімати гантелі

Треба трохи води, я повинен втамувати спрагу

Вас переїдуть, якщо у вас немає персонажа

Золоті крила, щоб краще торкалися землі

Завжди вірте в себе і боріться за справу

Біда, надія, що стає неврозом

Стань могутнім, щоб ніхто не спротивився

Цей альбом щойно пройшов "Du Chaos Au Cosmos"

Створювати, перетворювати, починати все спочатку?

Дарувати, отримувати та ділитися?

Кохати, втекти, мати змогу про це мріяти?

Працювати, програвати, але й вигравати?

Направляти, маніпулювати, направляти?

Ходити, бігати на один день літати?

Правда, доля, свобода?

Все це, щоб нарешті піти з життя

Слухати, дивитися, говорити забагато?

Боротися, скидати, а потім викладатися на повну?

Писати, розповідати, сміятися до плачу?

Подорожувати, їздити чи залишатися?

Впасти, посміхнутися, встати?

Земля, небо, половина мадре?

Народитися, вирости і потім піти?

Це Космос, який ми опинимо в минулому