Дождь - Дыши

Свет фонарей отражается в лужах, хочется крикнуть, но голос простужен.

Мир накрывает холодная тень, снова стучу в закрытую дверь.

Как одинокая птица, отбившись от стаи.

Расправить крылья пытаюсь, но что-то мешает.

И только дождь, как наказание с небес, стоит стеной и нет просвета.

Я задаю себе вопрос: «За что все это?».

И только дождь, как наказание с небес, стоит стеной и нет просвета.

Я задаю себе вопрос: «За что все это?».

За что все это?

Только дождь.

Только дождь.

Только дождь.

Только дождь.

Дождь.

Безумный дождь.

Безумный дождь.

Безумный дождь.

Вспыхнет надежда в небе звездой, светом своим позовет за собой,

Я побегу, попытаюсь взлететь, хватит судьбы унижения терпеть.

Я научусь у реки безмолвно плыть по теченью,

У ночи я научусь быть молчаливою тенью.

И только дождь, как наказание с небес, стоит стеной и нет просвета.

Я задаю себе вопрос: «За что все это?».

И только дождь, как наказание с небес, стоит стеной и нет просвета.

Я задаю себе вопрос: «За что все это?».

Только дождь.

Только дождь.

Только дождь.

Только дождь.

Дождь.

Безумный дождь.

Безумный дождь.

Безумный дождь.

Только дождь…

И только дождь, как наказание с небес, стоит стеной и нет просвета.

Я задаю себе вопрос: «За что все это?».

За что все это?

Как наказание с небе…

Стоит стеной и нет просвета…

Світло ліхтарів відбивається в калюжах, хочеться крикнути, але голос застуджений.

Світ накриває холодна тінь, знову стукаю в зачинені двері.

Як самотній птах, відбившись від зграї.

Розправити крила намагаюся, але щось заважає.

І тільки дощ, як покарання з небес, стоїть стіною і немає просвіту.

Я задаю собі запитання: «За що все це?».

І тільки дощ, як покарання з небес, стоїть стіною і немає просвіту.

Я задаю собі запитання: «За що все це?».

За що все це?

Лише дощ.

Лише дощ.

Лише дощ.

Лише дощ.

Дощ.

Шалений дощ.

Шалений дощ.

Шалений дощ.

Спалахне надія в небі зіркою, світлом своїм покличе за собою,

Я втечу, спробую злетіти, вистачить долі приниження терпіти.

Я навчусь біля річки безмовно пливти по течії,

Вночі я навчуся бути мовчазною тінню.

І тільки дощ, як покарання з небес, стоїть стіною і немає просвіту.

Я задаю собі запитання: «За що все це?».

І тільки дощ, як покарання з небес, стоїть стіною і немає просвіту.

Я задаю собі запитання: «За що все це?».

Лише дощ.

Лише дощ.

Лише дощ.

Лише дощ.

Дощ.

Шалений дощ.

Шалений дощ.

Шалений дощ.

Лише дощ…

І тільки дощ, як покарання з небес, стоїть стіною і немає просвіту.

Я задаю собі запитання: «За що все це?».

За що все це?

Як покарання з неба…

Стоїть стіною і немає просвіту…