Свадьба - Дымовая Завеса, Rolex-X

Ну вот, наконец-то же, завтра свадьба.

Вроде пора, прощай, жизнь холостая.

Кольцо на палец, к алтарю под венец.

Мои родители;

Её мать, отец.

Галстук, пиджак, брюки — все дела (да).

Не помню, когда последний раз я это одевал.

Смотрюсь довольно забавно, реально взрослый —

А в душе ребёнок, обычный пацан, просто

Шумное застолье, родственники, гости.

Свадебный марш в зале, все кричат «Горько».

Долгий поцелуй и та самая ночь.

А что там дальше?

Наверно как у всех, в общем

Да как обычно, домашние заботы по хозяйству,

Семья, дети, работа.

В принципе всё неплохо, вот не знаю только

Может быть рано?

Да нет, уже ждали сколько.

Я ведь давно с ней вместе, чего только не было —

Ругались, разбегались, личные проблемы.

Потом мирились, она обнимает нежно.

Говорит, любит, да, я тоже, наверное.

Не просто привязался, поначалу казалось

Сердце из груди вырвется, так сильно билось.

Когда её видел — чувства переполняли.

Знаешь, вот она, рядом — и больше ничего не надо.

Потом, конечно, поутихло, привык что ли?

Стал смотреть на других, вести свободнее.

С друзьями такие вещи вытворяли.

Сейчас улыбаюсь, когда вспоминаю.

У всех по-разному бывает.

Жизнь такая: кто-то счастлив, а кто-то пропадает.

Рано или поздно каждый узнает,

Что впивается в сердце острыми шипами.

У всех по-разному бывает.

Жизнь такая: кто-то счастлив, а кто-то пропадает.

Рано или поздно каждый узнает,

Что впивается в сердце острыми шипами.

Последняя свадьба, на которой я был…

Сыро в подъезде, я сижу у стены —

А там они, зажигают свои огни.

Сжавшись в комок, сижу тихо под её дверью.

Трясёт всего, нет, не верю.

Седьмая сигарета пошла, скоро кончится

И встать хочется, но могут запалить из глазка.

Ноги затекают.

Слышу их голоса —

Её, и какого-то чувака.

И зачем надо было приезжать без звонка, а?

В воскресенье, в 12 утра.

Не помню

То ли сон какой-то приснился

То ли просто хотел сделать сюрприз и поломился.

И неизвестно, что от них тут ждать, сидеть,

Но интересно, охота посмотреть на их лица.

Блин, чё трясет то так, а?

Не могу остановиться…

Так, а что было вчера?

Суббота.

Да какая разница, б*ядь, сука.

А с другой стороны, это даже весело —

У них там «Монте-Карло» играет, нормальная песня.

Ей богу вот!

Не передать словами,

Что творится в голове и что стоит перед глазами.

Уже стемнело почти.

Он не собирается домой, что ли —

Или я что-то пропустил?

Жалко только вот нет никакой палки.

Ну, мало ли кто там: Джет Ли, а может и Маугли.

Ладно.

Встать надо, кепку снять надо.

Две зажигалки в кулаки.

Вот они.

Так ладно.

Пожелайте удачи,

Очень интересно, кто там

Открывается, давайте люди —

Мир вам.

У всех по-разному бывает.

Жизнь такая: кто-то счастлив, а кто-то пропадает.

Рано или поздно каждый узнает,

Что впивается в сердце острыми шипами.

У всех по-разному бывает.

Жизнь такая: кто-то счастлив, а кто-то пропадает.

Рано или поздно каждый узнает,

Что впивается в сердце острыми шипами.

Мне кажется, я нашел любовь.

— Ну дай Бог.

Но ничего, загадывать не буду.

Мне кажется, я нашел свою судьбу.

— Красавец, а я пока подожду.

Мне кажется, я нашел любовь.

— Ну дай Бог.

Но ничего, загадывать не буду.

Мне кажется, я нашел свою судьбу.

— Красавец, но я пока подожду.

Ну, ось, нарешті, завтра весілля.

Наче час, прощай, життя неодружене.

Кільце на палець, до вівтаря під вінець.

Мої батьки;

Її мати, батько.

Краватка, піджак, штани - всі справи (так).

Не пам'ятаю, коли останній раз я це одягав.

Дивлюся досить смішно, реально дорослий —

А в душі дитина, звичайний пацан, просто

Гучне застілля, родичі, гості.

Весільний марш у залі, всі кричать «Гірко».

Довгий поцілунок та та сама ніч.

А що там далі?

Напевно, як у всіх, загалом

Так як зазвичай, домашні турботи по господарству,

Сім'я, діти, робота.

У принципі все непогано, ось не знаю тільки

Можливо рано?

Так, ні, вже чекали скільки.

Я ведь давно з нею разом, чого тільки не було —

Лаялися, розбігалися, особисті проблеми.

Потім мирилися, вона обіймає ніжно.

Каже, любить, так, я теж, напевно.

Не просто прив'язався, спочатку здавалося

Серце з грудей вирветься, так сильно билося.

Коли її бачив — почуття переповнювали.

Знаєш, ось вона, поруч — і більше нічого не треба.

Потім, звичайно, стихло, звик чи що?

Став дивитися на інших, вести вільніше.

З друзями такі речі витворювали.

Зараз усміхаюся, коли згадую.

У всіх по-різному буває.

Життя таке: хтось щасливий, а хтось пропадає.

Рано чи пізно кожен дізнається,

Що впивається в серце гострими шипами.

У всіх по-різному буває.

Життя таке: хтось щасливий, а хтось пропадає.

Рано чи пізно кожен дізнається,

Що впивається в серце гострими шипами.

Остання весілля, на якій я був…

Сиро в під'їзді, я сиджу біля стіни

А там вони, запалюють свої вогні.

Стиснувшись у грудку, сиджу тихо під її дверима.

Трясе всього, ні, не вірю.

Сьома сигарета пішла, скоро скінчиться

І встати хочеться, але можуть запалити з вочка.

Ноги затікають.

Чую їх голоси —

Її, і когось чувака.

І навіщо треба було приїжджати без дзвінка, га?

У неділю, о 12 ранку.

Не пам'ятаю

То ли сон якийсь приснився

То просто хотів зробити сюрприз і полумився.

І невідомо, що від них тут чекати, сидіти,

Але цікаво, охота подивитися на их обличчя.

Блін, що трясе те так, га?

Не можу зупинитися…

Так, а що було вчора?

Субота.

Так, яка різниця, б*ядь, сука.

А з іншого боку, це навіть весело.

У них там «Монте-Карло» грає, нормальна пісня.

Їй богу ось!

Не передати словами,

Що коїться в голові і що стоїть перед очима.

Вже стемніло майже.

Він не збирається додому, що чи —

Чи я щось пропустив?

Жаль тільки ось немає жодної палиці.

Ну, мало хто там: Джет Лі, а може і Мауглі.

Гаразд.

Встати треба, кепку треба зняти.

Дві запальнички в кулаки.

Ось вони.

Так добре.

Побажайте удачі,

Дуже цікаво, хто там

Відкривається, давайте люди —

Мир вам.

У всіх по-різному буває.

Життя таке: хтось щасливий, а хтось пропадає.

Рано чи пізно кожен дізнається,

Що впивається в серце гострими шипами.

У всіх по-різному буває.

Життя таке: хтось щасливий, а хтось пропадає.

Рано чи пізно кожен дізнається,

Що впивається в серце гострими шипами.

Мені здається, я знайшов кохання.

—Ну, дай Боже.

Але нічого, загадувати не буду.

Мені здається, я знайшов свою долю.

— Красень, а я поки почекаю.

Мені здається, я знайшов кохання.

—Ну, дай Боже.

Але нічого, загадувати не буду.

Мені здається, я знайшов свою долю.

—Красавець, але я поки зачекаю.