Роза - Дима Дембицкий

Боги украсят тобой свой дом, твоя красота неизмерна.

Снова стою прямо пред тобой, опустошенный смиренно.

По-моему я слишком в тебя влюблён, чтобы не быть твоим пленным,

Дай лишь душе обрести покой, когда один Во вселенной.

Я не могу тебя терять, и не хочу, что-то менять.

Я не хочу быть счастливым ни дня, если со мною не будет тебя.

Она будто роза так чиста среди мимолётных серых дней.

И она, пронзая моё сердце снова заставляет быть сильней.

Она будто роза так нежна, и я восхищаюсь только ей.

Даже если время нас оставит, ты все равно останешься моей.

На-на-на-на-на!

Там, где ты всегда буду я!

На-на-на-на-на!

Там, где ты всегда буду я!

На город опустится ночь, в комнате кружит лишь серый дым.

Я наливаю скотч и предугадываю все ходы.

Ты там, где тебя нет, к тебе так тянет

Каждою клеткой, что чужою не станет.

Повсюду вижу тебя, эти фразы в небо летят.

На перебой, у берегов, где мы с тобой пели до утра.

Тебя понимая на сто, ссоры поменяли на стон,

Разжигая сотни мостов, под звуки разных тостов.

Мы остаёмся на года, я никому тебя не отдам.

Я никогда не во что так не верил так, как я верю в тебя и меня.

Мы остаёмся на года, мне не нужна твоя нагота.

Я никогда не во что так не верил так, как я верю в тебя и меня.

Она будто роза так чиста среди мимолётных серых дней.

И она, пронзая моё сердце снова заставляет быть сильней.

Она будто роза так нежна, и я восхищаюсь только ей.

Даже если время нас оставит, ты все равно останешься моей.

Она будто роза так чиста среди мимолётных серых дней.

И она, пронзая моё сердце снова заставляет быть сильней.

Она будто роза так нежна, и я восхищаюсь только ей.

Даже если время нас оставит, ты все равно останешься моей.

Она будто роза так чиста среди мимолётных серых дней.

И она, пронзая моё сердце снова заставляет быть сильней.

Она будто роза так нежна, и я восхищаюсь только ей.

Даже если время нас оставит, ты все равно останешься моей.

Боги прикрасять тобою свій дім, твоя краса незмірна.

Знову стою прямо перед тобою, спустошений смиренно.

По-моєму, я надто в тебе закоханий, щоб не бути твоїм полоненим,

Дай лише душі знайти спокій, коли один у Всесвіті.

Я не можу тебе втрачати, і не хочу, щось міняти.

Я не хочу бути щасливим ні дня, якщо зі мною не буде тебе.

Вона ніби троянда така чиста серед скороминучих сірих днів.

І вона, пронизуючи моє серце, знову змушує бути сильнішим.

Вона ніби троянда така ніжна, і я захоплююся тільки їй.

Навіть якщо час залишить нас, ти все одно залишишся моєю.

На-на-на-на-на!

Там, де ти завжди буду я!

На-на-на-на-на!

Там, де ти завжди буду я!

На місто опуститься ніч, в кімнаті кружляє лише сірий дим.

Я наливаю скотч і передбачаю всі ходи.

Ти там, де тебе немає, до тебе так тягне

Кожною кліткою, що чужою не стане.

Всюди бачу тебе, ці фрази в небо летять.

На перебій, біля берегів, де ми з тобою співали до ранку.

Тебе розуміючи на сто, сварки поміняли на сто,

Розпалюючи сотні мостів під звуки різних тостів.

Ми залишаємося на роки, я нікому тебе не віддам.

Я ніколи не так вірив так, як я вірю в тебе і мене.

Ми залишаємося на роки, мені не потрібна твоя нагота.

Я ніколи не так вірив так, як я вірю в тебе і мене.

Вона ніби троянда така чиста серед скороминучих сірих днів.

І вона, пронизуючи моє серце, знову змушує бути сильнішим.

Вона ніби троянда така ніжна, і я захоплююся тільки їй.

Навіть якщо час залишить нас, ти все одно залишишся моєю.

Вона ніби троянда така чиста серед скороминучих сірих днів.

І вона, пронизуючи моє серце, знову змушує бути сильнішим.

Вона ніби троянда така ніжна, і я захоплююся тільки їй.

Навіть якщо час залишить нас, ти все одно залишишся моєю.

Вона ніби троянда така чиста серед скороминучих сірих днів.

І вона, пронизуючи моє серце, знову змушує бути сильнішим.

Вона ніби троянда така ніжна, і я захоплююся тільки їй.

Навіть якщо час залишить нас, ти все одно залишишся моєю.