Иней - Дима Дембицкий

Мысли о тебе провожаю с рассветом.

Ты этот дым, что выпускаю кольцами на небо.

Но ты во мне, ты в каждой моей вене.

Это не вылечат другие, не излечит время.

Ты так красива будто первый иней.

А я так бережно храню внутри только твое лишь имя.

Оно всегда для меня на вершине.

И только к нему меня вели все эти сотни линий.

Перебирая твои фразы в захлеб,

И вспоминаю каждый миг с тобой, пока не замкнет,

До самого утра, где мои губы, как лед,

Я ухожу к тебе, туда где никто нас не найдет,

Я помню все касания что как ток,

По каждой моей клетке, что вокруг весь мир поблек,

И я уверенный на все сто,

Ты первая причина и виновник моих всех строк…

Припев:

В объятьях растай будто иней,

Не бойся, расправь свои крылья,

Со мной оторвись, от земли в небеса!

В объятьях растай будто иней,

Не бойся, расправь свои крылья,

Со мною поверь в этот миг, в чудеса!

И вижу тебе всюду, куда не ткни,

Минута с тобою рядом — мотивация во все дни,

Твой образ собранных из всей книг,

Что мне читали в детстве, и в которые я не вник,

Сколько раздельно потеряв лет,

Когда могли быть счастливы вдвоем, это же так ведь?

Я снова вижу тебя во сне,

И лето что внутри меня сменяется на снег,

Я достигал очередной рубеж,

Но какой прок в этих победах если тебя рядом нет?

И я все выше поднимаюсь вверх,

Что бы хотя на мгновение приблизиться к тебе,

Больше не фразы о любви,

Я засыпаю с кем-то рядом, но мечтаю о глазах твоих,

Я заберу однажды гран-при,

Придумаю себе мечты, и утону сам в них…

Припев:

В объятьях растай будто иней,

Не бойся, расправь свои крылья,

Со мной оторвись, от земли в небеса!

В объятьях растай будто иней,

Не бойся расправь свои крылья,

Со мною поверь в этот миг, в чудеса!

Думки про тебе проводжу з світанком.

Ти цей дим, що випускаю кільцями на небо.

Але ти в мені, ти в кожній моїй вені.

Це не вилікують інші, не вилікує час.

Ти так гарна ніби перший іній.

А я так дбайливо зберігаю всередині тільки твоє лише ім'я.

Воно завжди для мене на вершині.

І тільки до нього мене вели всі ці сотні ліній.

Перебираючи твої фрази в захліб,

І згадую кожну мить з тобою, поки не замкне,

До самого ранку, де мої губи, як лід,

Я йду до тебе, туди де ніхто нас не знайде,

Я пам'ятаю всі торкання що як струм,

По кожній моїй клітці, що навколо весь світ побляк,

І я впевнений на всі сто,

Ти перша причина і винуватець моїх усіх рядків...

Приспів:

В обіймах розтаї ніби іній,

Не бійся, розправ свої крила,

Зі мною відірвися, від землі в небеса!

В обіймах розтаї ніби іній,

Не бійся, розправ свої крила,

Зі мною повір у цю мить, в дива!

І бачу тобі всюди, куди не тицьни,

Хвилина з тобою поруч — мотивація у всі дні,

Твій образ зібраних зі всієї книг,

Що мені читали в дитинстві, і в які я не вник,

Скільки роздільно втративши років,

Коли могли бути щасливі вдвох, це так само?

Я знову бачу тебе уві сні,

І літо що всередині мене змінюється на сніг,

Я досягав черговий рубіж,

Але яка користь в цих перемогах якщо тебе поруч немає?

І я все вище піднімаюся вгору,

Щоб хоча б на мить наблизитися до тебе,

Більше не фрази про любові,

Я засипаю з кимось поруч, але мрію про очі твої,

Я заберу одного разу гран-прі,

Придумаю собі мрії, і утону сам у ніх…

Приспів:

В обіймах розтаї ніби іній,

Не бійся, розправ свої крила,

Зі мною відірвися, від землі в небеса!

В обіймах розтаї ніби іній,

Не бійся розправ свої крила,

Зі мною повір у цю мить, в дива!