Город бога - DIGIMORTAL

Мы думали: вместе

Нам не уйти!

Твоя обреченность —

Расплата за веру…

И вот мои пальцы

Ищут тебя,

Мешая вслепую

Угли и серу.

Вдруг сон отпускает,

Рушится ночь,

Но я стремлюсь

Удержать на мгновенье

Образ ее,

Искаженный золой.

Из прошлого вновь

Пришло наважденье.

Скажи мне, зачем ты убила себя?

Теряла сознание на кафеле, веря,

Что сможешь сама за меня искупить

Всю ненависть, страх, безразличье к потерям.

Стекая по кафелю

Я кровью, пролитой здесь

Тобой из-за разбитых надежд,

Я стал пеплом.

Разбитое небо

Рыдает дождем.

Но всей пустоты

Ему не заполнить.

Из капель холодных

Вновь лепит ее

Дождь образ далекий,

Чтобы я помнил.

И улиц промозглых

Ведет лабиринт

Меня до реки,

Где я пепел смываю.

Образ ее,

Сотворенный дождем

Меня поджидает

И я забываюсь.

Не думала ты, что будет тебе

Наградой за святость — лишь ад и забвенье.

Я в памяти смог удержать только миг

Последних минут того искупленья.

Стекая по кафелю

Я кровью, пролитой здесь

Тобой из-за разбитых надежд,

Я стал пеплом.

Блеск свечей, фонарей,

Пустота, свет и мгла.

Небеса на руках,

Сердца стук, вкус дождя.

Я возвращаюсь в Город Бога за тобой!

Стекая по кафелю

Я кровью, пролитой здесь

Тобой из-за разбитых надежд,

Я стал пеплом.

Ми думали: разом

Нам не піти!

Твоя приреченість —

Розплата за віру…

І ось мої пальці

Шукають тебе

Заважаючи наосліп

Вугілля і сірку.

Раптом сон відпускає,

Руйнується ніч,

Але я стрімчусь

Утримати на мить

Образ її,

Спотворений золою.

З минулого минулого знову

Настала навала.

Скажи мені, навіщо ти вбила себе?

Втрачала свідомість на кафелі, вірячи,

Що зможеш сама за мене відкупити

Всю ненависть, страх, байдужість до втрат.

Стікаючи по кафелі

Я кров'ю, пролитою тут

Тобою через розбиті надії,

Я став попелом.

Розбите небо

Ридає дощем.

Але всієї порожнечі

Йому не заповнити.

З крапель холодних

Знов ліпить її

Дощ образ далекий,

Щоб я пам'ятав.

І вулиць вологих

Веде лабіринт

Мене до річки,

Де я попіл змиваю.

Образ її,

Створений дощем

Мене чекає

І я забуваюсь.

Не думала ти, що буде тобі

Нагородою за святість — лише пекло і забуття.

Я в пам'яті зміг утримати лише мить

Останніх хвилин того викуплення.

Стікаючи по кафелі

Я кров'ю, пролитою тут

Тобою через розбиті надії,

Я став попелом.

Блиск свічок, ліхтарів,

Порожнеча, світло і імгла.

Небеса на руках,

Серце стук, смак дощу.

Я повертаюся до міста Бога за тобою!

Стікаючи по кафелі

Я кров'ю, пролитою тут

Тобою через розбиті надії,

Я став попелом.