Твоей надежды миг - DIGIMORTAL

Эй!

Спаситель!

Ты закрываешь её тень,

И чашу крови никогда не испить!

Эй!

Предатель!

Узнай теперь кем хочешь быть,

Настало время навсегда всё решить!

Твой дар любви не иссякал, ты шел на смерть и за нее страдал!

Эй!

Спаситель!

Не открывай свои глаза,

Она почувствует внутри твой оскал!

Эй!

Предатель!

Узнай теперь кем хочешь быть,

Чтоб оправдать себя ты должен убить!

Но дар любви не иссякал, ты шел на смерть и за нее страдал!

Ты — зверь, растерзанный войной,

Войной с самим собой,

Но только в сумерках её души

Ты слышишь крик:

Не покидай меня, моей надежды миг!

Ты!

Предатель!

И ты навеки обречен,

Пронзает семя жизни мертвую плоть!

Ты!

Спаситель!

И ты впитаешь её кровь,

Собрание мертвых душ и жадных клыков!

И страх уста её сковал, он шел на смерть и за неё страдал!

Ты — зверь, растерзанный войной,

Войной с самим собой,

И только в сумерках её души

Ты слышишь крик:

Не покидай меня, моя надежда!

Я — зверь, растерзанный войной,

Войной с самим собой,

И только в сумерках моей души

Я слышу крик:

Не покидай меня, моей надежды миг!

Гей!

Спаситель!

Ти закриваєш її тінь,

І чашу крові ніколи не випити!

Гей!

Зрадник!

Дізнайся тепер ким хочеш бути,

Настав час назавжди вирішити!

Твій дар любові не вичерпався, ти йшов на смерть і за неї страждав!

Гей!

Спаситель!

Не відкривай свої очі,

Вона відчує всередині твій оскал!

Гей!

Зрадник!

Дізнайся тепер ким хочеш бути,

Щоб виправдати себе, ти повинен вбити!

Але дар любові не вичерпався, ти йшов на смерть і за неї страждав!

Ти - звір, роздертий війною,

Війною з самим собою,

Але тільки в сутінках її душі

Ти чуєш крик:

Не залишай мене, моєї надії мить!

Ти!

Зрадник!

І ти навіки приречений,

Пронизує насіння життя мертве тіло!

Ти!

Спаситель!

І ти вбереш її кров,

Збори мертвих душ і жадібних іклів!

І страх вуста її сковав, він йшов на смерть і за неї страждав!

Ти - звір, роздертий війною,

Війною з самим собою,

І тільки в сутінках її душі

Ти чуєш крик:

Не залишай мене, моя надія!

Я - звір, роздертий війною,

Війною з самим собою,

І тільки в сутінках моєї душі

Я чую крик:

Не залишай мене, моєї надії мить!