Schubert: Der Wanderer, D. 489 - Dietrich Fischer-Dieskau, Gerald Moore, Франц Шуберт

Ich komme vom Gebirge her,

Es dampft das Tal, es braust das Meer.

Ich wandle still, bin wenig froh,

Und immer fragt der Seufzer, wo?

Die Sonne dünkt mich hier so kalt,

Die Blüte welk, das Leben alt,

Und was sie reden, leerer Schall;

Ich bin ein Fremdling überall.

Wo bist du, mein geliebtes Land?

Gesucht, geahnt, und nie gekannt!

Das Land, das Land so hoffnungsgrün,

Das Land, wo meine Rosen blühn.

Wo meine Freunde wandelnd gehn,

Wo meine Toten auferstehn,

Das Land, das meine Sprache spricht,

O Land, wo bist du?.

..

Ich wandle still, bin wenig froh,

Und immer fragt der Seufzer, wo?

Im Geisterhauch tont’s mir zurück:

«Dort, wo du nicht bist, dort ist das Glück»

Я родом з гір

Парить долина, шумить море.

Я ходжу тихо, мені не дуже приємно

І завжди зітхання питає, куди?

Сонце тут здається таким холодним,

Засохли цвіт, життя старе,

І те, що вони говорять, пустий звук;

Я скрізь чужий.

Де ти, моя люба країно?

Шукали, підозрювали і ніколи не дізналися!

Земля, земля така зелена надією,

Земля, де цвітуть мої троянди.

Куди гуляють мої друзі,

де повстають мої мертві,

Країна, яка розмовляє моєю мовою

О країно, де ти?.

..

Я ходжу тихо, мені не дуже приємно

І завжди зітхання питає, куди?

У подиху духу мені повертається:

«Там, де тебе немає, є щастя»