Handstand auf der Loreley - Die Streuner

Die Loreley, bekannt als Fee und Felsen,

ist jener Fleck am Rhein, nicht weit von Bingen,

wo früher Schiffer mit verdrehten Hälsen,

von blonden Haaren schwärmend, untergingen.

Wir wandeln uns.

Die Schiffer in Begriffen.

Der Rhein ist reguliert und eingedämmt.

Wir wandeln uns, man stirbt nicht mehr beim Schiffen,

bloß weil ein blondes Weib sich dauernd kämmt.

Nichtsdestotrotz geschieht auch heutzutage

noch manches, was der Steinzeit ähnlich sieht.

So alt ist keine deutsche Heldensage,

daß sie nicht doch noch Helden nach sich zieht.

Erst neulich machte auf der Loreley

hoch über'm Rhein ein Turner einen Handstand!

Von allen Dampfern tönte Angstgeschrei,

als er kopfüber oben auf der Wand stand.

Er stand, als ob er auf dem Barren stünde.

Mit hohlem Kreuz.

Und lustbetonten Zügen.

Man frage nicht: Was hatte er für Gründe?

Er war ein Held.

Das dürfte wohl genügen.

Er stand, verkehrt, im Abendsonnenscheine.

Da trübte Wehmut seinen Turnerblick.

Er dachte an die Loreley von Heine.

Und stürzte ab.

Und brach sich das Genick.

Er starb als Held.

Man muß ihn nicht beweinen.

Sein Handstand war vom Schicksal überstrahlt.

Ein Augenblick mit zwei gehob’nen Beinen

ist nicht zu teuer mit dem Tod bezahlt!

P. S. Eins bliebe allerdings noch nachzutragen:

Der Turner hinterließ uns Frau und Kind.

Hinwiederum, man soll sie nicht beklagen.

Weil im Bereich der Helden und der Sagen

die Überlebenden nicht wichtig sind.

Лорелей, відома як Фея і Скеля,

це те місце на Рейні, недалеко від Бінгена,

де звикли моряки з вивернутими шиями

марив світлим волоссям, опустився.

Ми змінюємось.

Човняри в термінах.

Рейн зарегульований і перекритий.

Ми змінюємось, ніхто більше не вмирає під час плавання,

просто тому, що білява жінка продовжує розчісуватися.

Тим не менш, це відбувається і сьогодні

деякі речі схожі на кам’яний вік.

Жодна німецька героїчна легенда не є настільки старою

що це все ще не тягне за собою героїв.

Нещодавно зроблений на Loreley

високо над Рейном гімнастка робить стійку на руках!

Крики страху долинули з усіх пароплавів,

як він стояв догори ногами на стіні.

Він стояв, наче на гратах.

З порожнистим хрестом.

І хтиві риси.

Не питайте: якими були його причини?

Він був героєм.

Цього, мабуть, має бути достатньо.

Він стояв догори ногами на вечірньому сонці.

Тоді ностальгія затьмарила його гімнастичний зір.

Він подумав про «Лорелей» Гейне.

І розбився.

І зламав собі шию.

Він загинув героєм.

Не треба оплакувати його.

Його стійкість на руках була затьмарена долею.

Хвилинка з двома піднятими ногами

не надто дорого оплачується смертю!

P.S. Залишилося додати одне:

Гімнастка залишила нам дружину та дитину.

З іншого боку, скаржитися на них не варто.

Бо в царстві героїв і саг

вижили не важливі.