Sofern Die Winde Wehen - Die Sterne

Die Füße sind so weit entfernt von meinen Augen

Und so muss ich manchmal staunen

Dass sie auf den selben Namen hören wie ich

Und sich nicht fragen: «Meint er mich?»

Was ist schon dieser Körper?

Zwei Meter Draht bis zur Zentrale

Egal, ob Mittelmäßige oder Geniale

Dazwischen ein Verdauungstrakt, der Ärger macht

Oder auch nicht

Und ein Ahnungsloser Geist ruft nur:

«Tut doch einfach ure Pflicht!»

Nicht wirklich, nicht bewusst

Nur diesr Wind an feinen Härchen

Nützlich, nicht?

Nicht ahnungslos wie Märchen

Hohes Alter noch erschüttern und Erinnerungen sickern

Lassen

Da kauft man sündhaft teure, warme Schuhe

Für Körperteile, denen man nicht traut

Und stemmt sich gegen Kälte, Hunger, Leid

Und Unsportlichkeit wie ein Berserker

Immer dem Körper hinterher

Als wär der wer, als wär der stärker

Immer wieder fall' ich auseinander

In Einzelteile, die sich nicht verstehen

Und sich trotzdem lebenslänglich fragen müssen:

«Woll'n wir nicht zusammen gehen?»

Ноги так далеко від моїх очей

І тому мені іноді доводиться дивуватися

Щоб вони називалися так само, як і я

І не запитуйте себе: «Він має на увазі мене?»

що це за тіло?

Два метри дроту до штабу

Неважливо, посередні вони чи блискучі

Між ними — травний тракт, який викликає проблеми

Чи ні

І нічого не підозрює привид просто кличе:

— Просто виконуй свій обов’язок!

Не насправді, не свідомо

Тільки цей вітер на тонкі волоски

Корисно, чи не так?

Не безглузді, як казки

Старість ще тремтить, а спогади спливають

Дозволяти

Ви купуєте шалено дороге, тепле взуття

Для частин тіла, яким ви не довіряєте

І гальмує холод, голод, страждання

І неспортивний, як берсерк

Завжди за тілом

Ніби він хтось, ніби він сильніший

Я продовжую розпадатися

В окремих частинах, які не розуміють одна одну

І все одно треба запитати себе життя:

— Хіба нам не піти разом?