Lili - Diam's

La France pour moi c’est rien qu’un très grand hôpital,

J’passe ma vie en isolement depuis qu’on me dit que je suis malade.

J’ai 16 ans, je m’appelle Lili, j’avais tout pour réussir,

Un avenir dans la médecine, j’aimais les chiffres et les livres.

Mais à l'école je suis contagieuse, ils ne veulent plus que j’y aille.

Les médecins ont dit c’est mieux pour vous de rester au calme,

Votre visage fait peine à voir, il porte la souffrance

Pourtant moi j’ai l’espoir, d’un jour épater la France,

Ce pays qui m’a vu naître, moi je l’aime et le respecte.

C’est pas de ma faute si j’ai dans le coeur, un virus que lui rejette.

C’est pas ma faute si j’vis en marge, c’est qu’on m’a mise à l'écart.

Ils ne connaissent pas mon histoire, j’suis victime de leurs regards.

Lili, Oh oh

Lili, Oh oh

Alors je vis dans ma bulle, au moins chez moi y’a de l’amour,

Mes copines m’apportent les cours le soir pour que je reste dans le coup.

Elles ont criées à l’injustice, elles ont même fait des manifs,

Mais rien n’y fait, je suis une cible mais mon coeur est invincible.

Je m’accroche je reste moi-même.

Ouais je reste fière!

J’ai mes valeurs donc j’ai mes rêves de paix, ou d’humanitaire!

Dès que je sors, c’est l’horreur je fais pitié, je dérange moi qui pensais

qu'étant des leurs j’véhiculerais la tolérance.

Mais non…

Bleus sont mes yeux, blanche est ma peau, rouge est mon sang,

Mais pourtant je me sens seule dans mon camp.

Je me soigne avec des livres, je me soigne avec des mots,

Plus je guéris, plus je dérive, plus je péris aux yeux des autres.

Lili, Oh oh (Lili)

Lili, Oh oh

J’ai beau leur dire que je suis normale, que je suis entière,

Que je supporte mal, que l’on me traite comme si j'étais en guerre,

Que je suis juste pudique, que je n’aime pas que l’on m’observe.

Ma démarche, ma minerve, y’a qu'à leurs que ça énerve!

Je ne mérite pas que l’on me prive d'études, ou d'éducation,

Elle n’est pas laïque cette nation, elle craint juste la contagion!

C’est pas une vie que d'être jugé pour ses formes, jugé pour un uniforme!

Comment l’amour peut être jugée par des hommes?

Car c’est bien là tout le problème, dans le fond je suis aimante,

Leur seul argument pour vous dire à tous que je suis gênante,

C’est de vous dire que je suis l’ennemie,

Parce que je suis une femme convertie, et que je porte le voile.

Lili, Oh oh

Lili, Oh oh (x2)

Франція для мене не що інше, як дуже велика лікарня,

Я провожу своє життя в одиночній камері, оскільки мені сказали, що я хворий.

Мені 16 років, мене звати Лілі, у мене було все, щоб досягти успіху,

Майбутнє в медицині, я любив цифри і книги.

Але в школі я заразний, вони більше не хочуть, щоб я йшов.

Лікарі сказали, що вам краще зберігати спокій,

Ваше обличчя боляче бачити, воно несе біль

Але я маю надію одного дня вразити Францію,

Цю країну, де я народився, я люблю і поважаю її.

Я не винен, якщо в моєму серці є вірус, який він відкидає.

Це не моя вина, що я живу на околиці, це те, що я залишився осторонь.

Вони не знають моєї історії, я жертва їхніх поглядів.

Лілі, ой ой

Лілі, ой ой

Тож я живу в своїй бульбашці, принаймні в моєму домі є любов,

Мої подруги приносять мені заняття вечорами, щоб я була в курсі.

Вони кричали проти несправедливості, навіть влаштовували демонстрації,

Але нічого не допомагає, я мішень, але моє серце непереможне.

Я тримаюсь я залишаюся собою.

Так, я пишаюся!

У мене є свої цінності, тому у мене є мрії про мир чи гуманітаризм!

Як тільки я виходжу, це жах мені шкода, я заважаю мені, хто думав

що будучи одним із них, я б передав толерантність.

Але не…

Сині мої очі, біла моя шкіра, червона моя кров,

Але все ж я почуваюся самотнім у своєму таборі.

Лікую себе книгами, зцілюю себе словами,

Чим більше я лікуюся, тим більше я дрейфую, тим більше гину на очах інших.

Лілі, ой (Лілі)

Лілі, ой ой

Я можу сказати їм, що я нормальний, що я цілий,

Що я обурююсь, що зі мною ставляться, наче я на війні,

Що я просто скромний, що я не люблю, коли на мене спостерігають.

Моя хода, моя шийка, це їх тільки дратує!

Я не заслуговую на те, щоб мене позбавили ні навчання, ні освіти,

Ця нація не світська, вона просто боїться зарази!

Не життя судять за форму, судять за форму!

Як люди можуть судити про кохання?

Бо в цьому вся суть, в глибині душі я люблю,

Їхній єдиний аргумент сказати вам все, що мені соромно,

Сказати тобі, що я ворог,

Тому що я навернена жінка і ношу вуаль.

Лілі, ой ой

Лілі, ой ой (x2)