Лиса и кувшин - Детское издательство «Елена»

Вышла баба на поле жать и спрятала в кусты кувшин с молоком.

Подобралась к кувшину лиса, всунула в него голову, молоко вылакала.

Пора бы и домой, да вот беда – головы из кувшина вытащить не может.

Ходит лиса, головой мотает и говорит:

- Ну, кувшин, пошутил, да и будет, – отпусти же меня, кувшинчик!

Полно тебе, баловать, – поиграл, да и хватит!

Не отстаёт кувшин, хоть ты что.

Рассердилась лиса:

- Погоди же ты, не отстанешь честью, так я тебя утоплю.

Побежала лиса к реке и давай кувшин топить.

Кувшин-то утонуть утонул, да и лису за собой потянул.

Вийшла баба на поле жати і сховала в кущі глечик з молоком.

Підібралася до глечика лисиця, засунула в нього голову, молоко вилакала.

Пора б і додому, та ось біда - голови з глека витягти не може.

Ходить лисиця, головою мотає і каже:

- Ну, глечик, пожартував, та й буде, - відпусти ж мене, глечик!

Досить тобі, балувати, – пограв, та й годі!

Не відстає глечик, хоч ти що.

Розсердилася лисиця:

- Стривай же ти, не відчепишся честю, так я тебе втоплю.

Побігла лисиця до річки і давай глечик топити.

Глечик-то потонути потонув, та й лисицю за собою потягнув.