Vienna - Dernière Volonté

Au regard innocent je contemple ton rang

Habillée de lumière sculptée de pierre

Sauvegardée du présent je ressens mes absences

Ton souvenir me soulève en des instants de rêve

Sur les marches du temps brille ton insouciance

Des regards sans appel te condamnent et te perdent

Saluée par le vent et les pluies bienveillantes

En ces heures de colère ton souvenir m’apaise

Que les nuits me sont douces en ton sein je me berce

Par ces lueurs du ciel c’est l’Europe qui sommeille

Je m’attache à la mort c’est le temps qui m’appelle

Revoir Vienne et mourir sans un regret

Невинним поглядом я споглядаю твій чин

Одягнений у кам’яне світло

Врятований від сьогодення я відчуваю свою відсутність

Ваша пам'ять підносить мене в мрійливі хвилини

На сходинках часу сяє твоя безтурботність

Погляди безапеляційно засуджують вас і втрачають

Вітер і доброзичливі дощі зустрічають

У ці години гніву твоя пам'ять заспокоює мене

Щоб ночі солодкі мені в лоні твоїх я гойдаю

Під цими вогнями неба спить Європа

Я чіпляюсь до смерті, пора покликати мене

Знову побачити Відень і померти без жалю