Douce Hirondelle - Dernière Volonté

Une hirondelle sur mon epaule, me siffle la rengaine de l’automne

Et meme si l’hiver me pardonne, il a fane mon bouclier de roses

Par des regards immobiles et des gestes invisibles

Je reste assis contre le vent, je marche librement sur le printemps

La pluie, le vent et les orages, n’entacheront pas mon courage

Des jeux de guerre a mes cotes, un doux ruisseau pour m’apaiser

Quelques mots sur une feuille de bronze, quelques inconnus me parleront

Comme un soldat solitaire, fige pour toujours dans la pierre

Ластівка на плечі, посвистує мені приспів осені

І хоч зима мене прощає, вона зів’яла мій щит троянд

Спокійними поглядами і невидимими жестами

Сиджу проти вітру, вільно ходжу по джерелі

Дощ, вітер і буря не заплямують моєї мужності

Військові ігри біля мене, ніжний потік, щоб заспокоїти мене

Кілька слів на аркуші бронзи, кілька незнайомців заговорить зі мною

Як самотній солдат, навіки застиглий у камені