Ветеран - Демидыч

Ветеран продаёт ордена,

Чтоб не кланяться ради Христа.

Что ж молчишь ты, родная страна,

Или совесть твоя не чиста?

Этот орден его за Москву,

А другой за Рейхстаг, за Берлин.

Он стоит на горбатом мосту

Без друзей боевых.

Один…

Этот друг его пал под Москвой,

И упал у Рейхстага второй.

И стоит ветеран сам не свой,

Вечный пленник Второй мировой.

Он сберёг тебя, Родина-мать,

А друзей не сумел уберечь…

Столько минуло лет, и опять

Он услышал немецкую речь.

Он стоит на горбатом мосту,

Перед Богом и Родиной чист,

Этот орден его за Москву

Покупает седой интурист.

Гладколицый сухой господин,

Как и он, ветеран по годам.

«Если хочешь, бери за Берлин,

А Москву я тебе не отдам…»

Ветеран продаёт ордена,

Чтоб не кланяться ради Христа.

Что ж молчишь ты, родная страна,

Или совесть твоя не чиста?

Ветеран продає ордени,

Щоб не кланятися заради Христа.

Що мовчиш ти, рідна країно,

Чи совість твоя не чиста?

Цей орден його за Москву,

А другий за Рейхстаг, за Берлін.

Він стоїть на горбатому мосту

Без друзів бойових.

Один…

Цей друг його впав під Москвою,

І впав у Рейхстагу другий.

І стоїть ветеран сам не свій,

Вічний бранець Другої світової.

Він зберіг тебе, Батьківщино-мати,

А друзів не зміг вберегти...

Стільки минуло років, і знову

Він почув німецьку мову.

Він стоїть на горбатому мосту,

Перед Богом і Батьківщиною чистий,

Цей орден його за Москву

Купує сивий інтурист.

Гладколицій сухий пан,

Як і він, ветеран по роках.

«Якщо хочеш, бери за Берлін,

А Москву я тобі не віддам...»

Ветеран продає ордени,

Щоб не кланятися заради Христа.

Що мовчиш ти, рідна країно,

Чи совість твоя не чиста?