Осень она не спросит - Демидыч

Осень, она не спросит,

Осень, она придет,

Осень — немым вопросом

В синих глазах замрет.

Осень дождями ляжет,

Листьями заметет,

По опустевшим пляжам

Медленно побредет.

Может быть, ты заметишь

Рыжую грусть листвы,

Может быть, ты ответишь,

Что вспоминаешь ты

Или вот это небо,

Синее, как вода,

Что ж ты так долго не был

Не приходил сюда.

Может ты вспомнишь лето,

Я тебе улыбнусь,

А под бровями где-то

Чуть притаилась грусть…

Где-то под сенью весен

Кто-нибудь загрустит

Тихо ложится осень

Листьями на пути

Осень, она не спросит,

Осень, она придет,

Осень — немым вопросом

В любимых глазах замрет.

Осень дождями ляжет,

Листьями заметет,

По опустевшим пляжам

Медленно побредет.

Осінь, вона не спитає,

Осінь, вона прийде,

Осінь - німим питанням

У синіх очах замре.

Осінь дощами ляже,

Листями помітить,

По спустілих пляжах

Поволі побреде.

Можливо, ти помітиш

Рудий смуток листя,

Можливо, ти відповиш,

Що згадуєш ти

Або ось це небо,

Синє, як вода,

Що ж ти так довго не був

Не приходив сюди.

Може ти згадаєш літо,

Я тебе посміхнуся,

А під бровами десь

Трохи причаївся сум…

Десь під покровом весен

Хтось засумує

Тихо лягає осінь

Листям на шляху

Осінь, вона не спитає,

Осінь, вона прийде,

Осінь - німим питанням

У улюблених очах замре.

Осінь дощами ляже,

Листями помітить,

По спустілих пляжах

Поволі побреде.