Камчатка - Демидыч

На далекой волшебной Камчатке,

Где седые вулканы живут,

Под пушистыми снежными шапками

Прячут золото и изумруд.

Там где реки первобытно кристальные

И от рыбы бушует вода.

Я мечтаю однажды собраться

И с друзьями уехать туда.

Не идется, не летится и не едется —

Все дороги вьюгой замело.

А на небе улыбается Медведица,

Мне наверно в жизни повезло.

Разделяет Москву и Камчатку

Череда часовых поясов.

Велика ты родная Россия

И на встречу мне девять часов.

Десять дней на Камчатке — мнгновение,

Я б отсюда и не уезжал,

Но вернусь я сюда непременно,

У меня здесь дружок камчадал.

Не идется, не летится и не едется —

Все дороги вьюгой замело.

А на небе улыбается Медведица,

Мне наверно в жизни повезло.

На далекій чарівній Камчатці,

Де сиві вулкани живуть,

Під пухнастими сніжними шапками

Ховають золото і смарагд.

Там де річки первісно кришталеві

І від риби вирує вода.

Я мрію одного разу зібратися

І з друзями поїхати туди.

Не їде, не летиться і не їде —

Всі дороги завірюхою замело.

А на небі посміхається Ведмедиця,

Мені напевно в житті пощастило.

Поділяє Москву і Камчатку

Низка часових поясів.

Велика ти рідна Росія

І на зустріч мені дев'ять годин.

Десять днів на Камчатці — миттєвість,

Я б звідси і не їжджав,

Але повернуся я сюди неодмінно,

У мене тут дружок камчадал.

Не їде, не летиться і не їде —

Всі дороги завірюхою замело.

А на небі посміхається Ведмедиця,

Мені напевно в житті пощастило.