Surface Of The Moon - Del Amitri

Snow in a soulless city covers up the cracks in the road

As a wastrel buys her cigarettes and wipes her pretty nose

Like a part-time Elvis imitator these streets I knew so well

Have been pasted beyond recognition with a temporary smell

Now the midnight train eases out leaving everyone marooned

And without her it might as well be the surface of the moon

From the well-swept streets of Jackson Heights to the dockside drudgery

Everything’s now a replica of what it used to be

And since they tarted up the trenches and painted the bridges blue

It seems less like a home to me than just a place they bury you

Now we’re lit up like a cathedral in our frozen concrete ruin

And without her it might as well be the surface of the moon

So I need her and I love her that is true

But I’m stuck here like some shipwreck still holding on to you

So when they beat out the tramps and patch up the slums

Everything will be fine

There’ll be a new facade for us to hide behind

So on the ancient trails of our coupling in the places we used to meet

I am amazed by the lack of memories that I thought would flood through me

And the riverside where we first kissed has now been reduced

To a phoney old world market where only shoppers get seduced

Now your arms embrace me strangely in your unfamiliar room

And for all I care it might as well be the surface of the moon

Yeah for all I care it might as well be the surface of the moon

Сніг у бездушному місті закриває тріщини на дорозі

Як марка купує сигарети й витирає гарний носик

Як імітатор Елвіса за сумісництвом, я так добре знав ці вулиці

Наклеєні до невпізнання з тимчасовим запахом

Тепер опівнічний потяг рушає, залишаючи всіх висадженими

І без неї це може бути поверхнею місяця

Від добре підмітених вулиць Джексон-Хайтс до сухої роботи на пристані

Тепер усе є копією того, що було раніше

І з того часу, як вони замазали окопи та пофарбували мости в синій колір

Мені це здається не таким дімом аніж місцем, де вас ховають

Тепер ми освітлені, як собор у наших замерзлих бетонних руїнах

І без неї це може бути поверхнею місяця

Тож вона мені потрібна, і я люблю її, це правда

Але я застряг тут, наче корабельна аварія, яка все ще тримається за тебе

Тож коли вони вибивають волоцюг і латають нетрі

Все буде гаразд

Буде новий фасад, за яким можемо сховатися

Тож по стародавнім стежкам нашого подружжя в місцях, які коли зустрічалися

Я вражений відсутністю спогадів, які, як я думав, наповнюють мене

А берег річки, де ми вперше цілувалися, тепер зменшився

На підробний ринок старого світу, де спокушаються лише покупці

Тепер твої руки дивно обіймають мене у твоїй незнайомій кімнаті

І все, що мене хвилює, це може бути поверхня місяця

Так, що мене хвилює, це може бути поверхня місяця