Hammering Heart - Del Amitri

I suppose love lives in a dustbin behind the garden wall

You have to grovel on the ground and be pretty disgusting

To find it at all

And I suppose that it grows on you

Standing there with no clothes on

And I suppose because there’s beautiful girls in this town

I’ll stay here till I’ve chosen one

I suppose life’s like a hunt, really: the hounds have fun

Until the fox gets bagged

And not one girl in this town will ever fall in love with me:

They’ll get dragged

Her heart speaks to me;

says the room the room the room

Beneath her dress, and I suppose that it beats for me

Like a hammering moon pulling tides through her chest

Suppose she says that she owes me

All that she owns and all that she is

It seems to me I suppose that her heart’s not enough

And her love is a swizz

So suppose love lives in a mansion

How the hell do I get over the wall?

And if my rope’s not stretched the right tension

I won’t cross this grand canyon at all

And I suppose that it grows like a tumor, spreads like a rumor

Like the grass grows and inch every day

And I suppose that before I even know it, the tide will start flowing

And the drum beneath my jacket will say:

You know you need her everyday

She is the moon and she showed me her face

She is the house and she opened the gates

Я припускаю, що кохання живе у смітнику за стіною саду

Ви повинні лазити на землі і бути досить огидним

Щоб взагалі знайти

І я припускаю, що це виростає на  вас

Стоять без одягу

І я припускаю, тому що в цьому місті є красиві дівчата

Я залишуся тут, поки не виберу одного

Я вважаю, що життя схоже на полювання, дійсно: собаки розважаються

Поки лисиця не потрапить у мішок

І жодна дівчина в цьому місті ніколи не закохається в мене:

Їх потягнуть

Її серце розмовляє зі мною;

каже кімната кімната кімната

Під її сукнею, і я припускаю, що це бить для мене

Як місяць, що тягне припливи через її груди

Припустимо, вона каже, що винен мені

Все, чим вона володіє і все, чим вона є

Мені здається я припускаю, що її серця недостатньо

І її кохання — це смайлик

Тож припустимо, що любов живе в особняку

Як, до біса, перебратися через стіну?

І якщо моя мотузка не натягнута належним чином

Я взагалі не перетну цей великий каньйон

І я припускаю, що воно зростає, як пухлина, поширюється, як чутка

Наче трава росте і дюймів з кожним днем

І я припускаю, що перш ніж я усвідомлю це, приплив почне текти

І барабан під моїм піджаком скаже:

Ти знаєш, що вона тобі потрібна щодня

Вона місяць, і вона показала мені своє обличчя

Вона — дім, і вона відчинила ворота