Мёртвая романтика - DEFORM

Забирая боль, догорит свеча.

Я целую дождь, снова не до сна.

Я глотаю свет лунных панорам,

Оставляя крик северным ветрам.

Я повержен в этой темноте,

Я подвержен твоей наготе.

Ты узнаешь мой парад планет,

Разгадаешь тайный мой секрет.

Апатичный взгляд: я не твой герой,

Но твои ветра манят за собой.

Старый луна-парк на закате дня

Вновь отбросит тень, заберёт меня.

Серым пеплом взлетая вверх,

Я поверю в этот смертный грех.

Вырастая с криком до небес,

Оставляя тебя…

(Припев)

Ты не для меня, я не для тебя —

Это мёртвая романтика.

Я уже не тот, да и ты не та —

Это мёртвая романтика.

Света не помня,

Мира не зная.

Память — покойной,

Стоя у края.

Я подвешен в этой пустоте,

Я подвержен твоей наготе.

Я ломаю руки, как стекло,

Оставляя тебя:

(Припев)

Ты не для меня, я не для тебя —

Это мёртвая романтика.

Я уже не тот, да и ты не та —

Это мёртвая романтика.

Забираючи біль, догорить свічка.

Я цілий дощ, знову не до сну.

Я ковтаю світло місячних панорам,

Залишаючи крик північним вітрам.

Я повалений у цій темряві,

Я схильний до твоєї наготи.

Ти дізнаєшся мій парад планет,

Розгадаєш таємний мій секрет.

Апатичний погляд: я не твій герой,

Але твої вітри манять за собою.

Старий луна-парк на заході дня

Знов відкине тінь, забере мене.

Сірий попел злітаючи вгору,

Я повірю в цей смертний гріх.

Виростаючи з криком до небес,

Залишаючи тебе…

(Приспів)

Ти не для мене, я не для тебе —

Це мертва романтика.

Я уже не той, так і ти не та —

Це мертва романтика.

Світла не пам'ятаючи,

Миру незна.

Пам'ять - покійній,

Стоячи біля краю.

Я підвішений у цій порожнечі,

Я схильний до твоєї наготи.

Я ламаю руки, як скло,

Залишаючи тебе:

(Приспів)

Ти не для мене, я не для тебе —

Це мертва романтика.

Я уже не той, так і ти не та —

Це мертва романтика.