Oczy tej małej - Deep

Oczy tej małej jak dwa błękity, a skóra biaława jak alabaster

Włosy tej małej, warkoczyki, usta wydatne jak czerwony flamaster

Na ciele rozsiane piegi rumienne, i włoski niczym przebiśniegi wiosenne

Pochłonął ją całkiem internet, przy nim spędzała noce bezsenne

Delikatnie serce kradł, wciągał za rączkę powolutku w śmierć

W zimne palce miłość kładł, oddawał ciepło bitów przez sieć

Megabajty wierszy lały przez LTE do niej serotoninę

Nicki, awatary osób, fotki tutaj zastępują sierot rodzinę

Matka nie miała czasu, krytykowała ciągle zazdrosna o piękno

Ojca nie było w domu, jak był to pił, na wszystko machał ręką

Siora dawno wyszła za mąż i pojechała zarabiać na zmywak

Babcia zmarła, bratnia dusza ciągle obecna chociaż nieżywa

Oczy tej małej, jak dwa błękity w monitor płakały emotikony

Serce naiwne nie do obrony, bo wiedział co pisać demon wcielony

Po drugiej stronie, w brudnych majtkach siedział wieprz opluty i topił ją w

bajkach

Chłonęła jak niezapisana kartka, ten wylewany tusz z duszy czarnej jak jezioro

Bajkał

Namawiał najpierw na wysyłanie zdjęć, potem wysyłała gdy miał chęć

Mówił, że rozumie jej problemy więc, powierzała, tajemnice mu gdy czuła się jak

śmieć

Robił za nią zadania domowe z matmy wybitny taktyk, rozbawiał do łez

Zawsze adekwatny, wstrętny praktyk udawał, że to zabawa gdy nakłaniał na seks

Widział i nie grzmiał Bóg w swoim niebie jak odpisywała mu czasem nieśmiało

Zaczarowana zakazanym owocem przytakiwała a niebo milczało

Niebo milczało choć na jego balkonie od tej podłości zdychały gołębie

Gdy hańbił niewinność, deptał dzieciństwo które opierało się mu nadaremnie

Namówił na spotkanie, szykował się do tego miesięcy więc prawie oszalał

Podekscytowany lód whiskey zalał, by napady strachu upić w pysk nalał

Cicho nucił kocham ciebie jak Irlandię

Szorował się do bólu nerwowo i nieporadnie

Lustro zaparowało bo czuło wstręt

Kiedy golił zarost maszynką Gilette

Gdy odpalał Golfa czesał włosy i natrętnie gładził flanelówkę

Oblizywał niedomyte zęby i chuchnął w dłoń zanim łyknął miętówkę

Ona stała pod Piotrem i Pawłem, a święci akurat mieli inne zmartwienia

Otworzył drzwi i wsiadła do środka, odjechała bezpowrotnie do krainy cienia

Karmazynowy przypływ za morzem zalał podłością krainę czarów

Nibylandia za drzwiami Narni jednej nocy tu uwiędła od widzianych koszmarów

Pękła noc po drugiej stronie lustra została, na zawsze a dusza się stłukła

Gdy wysadzał ją przy drodze, zabrał oczy tej małej, z samochodu wysiadła kukła

Очі дівчинки блакитні, а шкіра білувата, як алебастр

Волосся дівчинки, кіски, губи виступають, як червоний фломастер

По тілу розкидані, як весняні проліски, червоні веснянки і волоски

Її повністю поглинув Інтернет, проводячи з ним безсонні ночі

Він ніжно викрав серце, повільно потягнув його за руку в смерть

У холодні пальці вклав любов, віддав тепло ударів через сітку

Мегабайти віршів вливали в неї серотонін через LTE

Нікі, аватарки людей, фото тут замінюють сім'ю сиріт

Мама не встигла, вона постійно ревнувала красуню

Батька не було вдома, коли пив, то на все махав рукою

Сіора давно вийшла заміж і пішла заробляти на посудомийку

Бабуся померла, її споріднена душа все ще присутня, хоча вона мертва

Очі цієї дівчинки, як два блюзи на екрані, плакали смайликами

Незахищене наївне серце, бо знав, що писати втілений демон

З іншого боку в брудних трусиках сиділа свиня, на яку плюнула, і втопила її

казки

Вона ввібрала, як чистий аркуш паперу, те чорнило, що вилилося з душі, яка була чорною, як озеро

Байкал

Він закликав спочатку надсилати фотографії, а потім надсилати їх, коли захоче

Він сказав, що розуміє її проблеми, тому вона довіряла йому свої секрети, коли їй захотілося

мотлох

Він робив за неї домашнє завдання з математики, видатного тактика, розважаного до сліз

Завжди адекватний, неприємний практикуючий вдавав, що це гра, коли закликав їх до сексу

Бог бачив і не загримів у своєму небі, як вона іноді несміливо писала

Зачарована забороненим плодом, вона кивнула, і небо затихло

Небо мовчало, хоча на його балконі від цієї підлості вмирали голуби

Коли він зганьбив невинність, він даремно потоптав своє дитинство

Він запросив мене на зустріч, він готувався до цих місяців, тож ледь не збожеволів

Схвильований лід полився на віскі, щоб випити страх йому в рот

Він тихо гукнув «Я люблю тебе, як Ірландію».

Він нервово й незграбно терся

Дзеркало запотіло, бо було огидно

Коли він голив свою щетину бритвою Gilette

Коли він запускав «Гольф», він розчісував волосся і наполегливо гладив фланелетку

Він лизав немиті зуби і пихнув у руку, перш ніж зробити ковток м’яти перцевої

Вона стояла під Петром і Павлом, а у святих були інші турботи

Він відчинив двері, і вона зайшла всередину, поїхала в країну тіней

Багряний приплив через море заполонив країну чудес злобою

Неверленд за дверима Нарнії однієї ночі тут висох від кошмарів, які вона бачила

Ніч по той бік дзеркала зламалася і залишилася назавжди і розірвалася душа

Коли він висадив її біля дороги, він відвів у дівчинки очі, і з машини вийшла лялька.