Lustro - Deep

Wyraz twej twarzy doprowadza do szału mnie i nie mogę go znieźć

Podpuchnięta morda, wysuszone wargi i oczy zbite jak pies

Kiedy znowu kłamiesz nie mogę już słuchać chciałbym ci przyjebać w pysk

Za wszystko co było i wszystko co jest, za awantury i krzyk

Nie mogę uwierzyć że kiedyś byłeś niewinny i słodki jak dziecko

Urodzony z matki nieskalany niczym nie spoglądałeś zdradziecko

Lecz potem wyrosłeś, zmieniła cię szkoła, koledzy czy tam nie wiem co

Można zrzucać winę, tłumaczyć się światem i tak nie wiem po co to

Chciałbym rzec coś miłego na twój temat, ale nic nie wymyślę

Więc pierdol się, jesteś zerem i gnojem przez grzechy obecne i przyszłe

Kiedyś ssałeś kciuk przykryty w łóżeczku w ciepłej pościeli

Teraz wkładasz pistolet do ust, zasłaniasz twarz nim wystrzeli

Mdli mnie od tego co mówisz, od tego co robisz, od tego kim jesteś

Dawno powinni ci podać zastrzyk, prąd na drewnianym krześle

Powiedz czy kiedy patrzysz w lustro słuchasz co mówię do ciebie

I dlaczego przez ten cały monolog gapię się kurwa na siebie

Nienawidzimy siebie, choć umiemy kochać też

Wystarczy jeden gest i całe zło traci sens

Ale gubimy tutaj małe dziecko w sobie

Po drodze gdzieś między kołyską a grobem

Nienawidzimy siebie, choć umiemy kochać też

Wystarczy jeden gest i całe zło traci sens

Ale gubimy tutaj małe dziecko w sobie

Po drodze gdzieś między kołyską a grobem

W piekle trzymają miejsce na ciebie to cela z wykutym imieniem

Zamknięta jest na 4 spusty byś mógł się w środku zagryźć sumieniem

Badzie trudne bo warczysz i gryziesz non stop przez całe życie

Tam w swoim żywiole będziesz mógł po wieki przeżywać jak się droczycie

Na wszystkich przychodzi czas więc pocieszam się na ciebie nadejdzie

Myślałeś kiedyś co zostawisz po sobie w spisanym testamencie?

Co wyryje historia twoja w skałach granitu ciosanych w prostokąt

Tłumaczeń mam potąd, wymiotować mi się chcę gdy zasłaniasz się flotą

Mogłeś być wielki przenosić góry, dawać uśmiech i szczęście

Są epizody lecz generalnie myślałeś o sobie częściej

Nie wierzę w żadne słowo twoje, wbiłbym ci knebel w mordę

Gdyby to cokolwiek dało, gdybyś się przez to obudził i zmienił na dobre

Nie chcę być tobą, pierdol się, nie jesteś lepszy w końcu się zwierzę

Panoszysz się jak penery na blokach dumny że świat

U stóp ci leży Powiedz czy kiedy patrzysz w lustro nie jest

Ci wstyd z tym uśmiechem

Już wiem dlaczego patrzę na siebie bo też jak ty jestem

Człowiekiem

Nienawidzimy siebie, choć umiemy kochać też

Wystarczy jeden gest i całe zło traci sens

Ale gubimy tutaj małe dziecko w sobie

Po drodze gdzieś między kołyską a grobem

Nienawidzimy siebie, choć umiemy kochać też

Wystarczy jeden gest i całe zło traci sens

Ale gubimy tutaj małe dziecko w sobie

Po drodze gdzieś między kołyską a grobem

Nienawidzimy siebie, choć umiemy kochać też

Wystarczy jeden gest i całe zło traci sens

Ale gubimy tutaj małe dziecko w sobie

Po drodze gdzieś między kołyską a grobem

Nienawidzimy siebie, choć umiemy kochać też

Wystarczy jeden gest i całe zło traci sens

Ale gubimy tutaj małe dziecko w sobie

Po drodze gdzieś między kołyską a grobem

Вигляд твого обличчя зводить мене з розуму, і я не можу цього витримати

Опухле обличчя, сухі губи й очі, зібрані, як у собаки

Коли ти знову збрешеш, я більше не можу слухати, я хотів би вдарити тобі в рот

За все, що було і за все, що є, за сварки і крики

Я не можу повірити, що ти колись був невинним і милим, як дитина

Народжений твоєю матір'ю незаплямованим, ти виглядав зрадницьким

Але потім ти виріс, школа змінила тебе, друзів чи не знаю що

Можна звинувачувати, пояснювати себе світом і я не знаю, для чого це

Я хотів би сказати про вас щось приємне, але я нічого не буду думати

Тож ти нуль і гній до теперішніх і майбутніх гріхів

Ти смоктав великий палець, накритий ліжечком теплими простирадлами

Тепер ти кладеш пістолет у рот, закриваєш ним обличчя, перш ніж він вистрілить

Мені погано від того, що ти говориш, від того, що ти робиш, від того, хто ти є

Давним-давно вам мали зробити укол, електрику в дерев’яному кріслі

Скажи мені, чи ти слухаєш, що я говорю, коли дивишся в дзеркало

І чому я дивлюся на себе весь цей монолог?

Ми ненавидимо себе, хоча і вміємо любити

Досить одного жесту, і все зло втрачає сенс

Але ми тут втрачаємо в собі маленьку дитину

Десь між колискою і могилою в дорозі

Ми ненавидимо себе, хоча і вміємо любити

Досить одного жесту, і все зло втрачає сенс

Але ми тут втрачаємо в собі маленьку дитину

Десь між колискою і могилою в дорозі

У пеклі для вас залишають місце в камері з вирізьбленим на ній твоїм ім’ям

Він закритий 4-ма спусковими гачками, щоб ви могли гризти свою совість всередині

Важко, бо ти все життя безперестанку гарчиш і кусаєшся

Там, у своїй стихії, ви зможете назавжди відчувати, як дражнили один одного

Приходить час для всіх, тому я втішаю себе за вас, що він прийде

Чи замислювалися ви коли-небудь, що залишите після свого заповіту?

Те, що ваша історія вигравірує в гранітних скелях, висічених у прямокутник

Не маю перекладів, хочеться блювати, коли ти накриваєшся флотом

Ви могли б чудово зрушити гори, подарувати вам посмішку та щастя

Є епізоди, але ви зазвичай думали про себе частіше

Я не вірю жодному твоїм словам, заткнув би тобі рот

Якби воно могло щось зробити, якби воно розбудило вас і змінило б назавжди

Я не хочу бути тобою, хрен ти, ти не краще врешті-решт бути твариною

Ти блукаєш, як копійки по брилах, гордий, що світ

Він лежить біля твоїх ніг Скажи мені, якщо ти подивишся в дзеркало

Тобі соромно з цією посмішкою

Я вже знаю, чому дивлюся на себе, тому що я теж такий

людський

Ми ненавидимо себе, хоча і вміємо любити

Досить одного жесту, і все зло втрачає сенс

Але ми тут втрачаємо в собі маленьку дитину

Десь між колискою і могилою в дорозі

Ми ненавидимо себе, хоча і вміємо любити

Досить одного жесту, і все зло втрачає сенс

Але ми тут втрачаємо в собі маленьку дитину

Десь між колискою і могилою в дорозі

Ми ненавидимо себе, хоча і вміємо любити

Досить одного жесту, і все зло втрачає сенс

Але ми тут втрачаємо в собі маленьку дитину

Десь між колискою і могилою в дорозі

Ми ненавидимо себе, хоча і вміємо любити

Досить одного жесту, і все зло втрачає сенс

Але ми тут втрачаємо в собі маленьку дитину

Десь між колискою і могилою в дорозі