Ghost Dirge - Decembre Noir

There is no paradise upon the other side

By the cold embrace of the narrowness I can’t unfurl my light

Like a glowworm in the depth’s obscurity

But I am just an absurd teardrop within the face of eternity

I am one with the endless rain

Behind a glass wall of the loneliness

Unable to reach the shining sun

By this cursed place of hopelessness

Sometimes I sing with the clouds

About the monotony of the isolation

So discouraged and depressed

In the chains of damnation

Ghost dirge!

Ghost dirge!

Ghost dirge!

I am lost between space and time

Upon the quest for absolution

Opressive silence is my only friend

In the core of seclusion

Ghost dirge

The whimper at the playground of eternity

Ghost dirge

So far away from the humanity

Ghost dirge

A serenade of the vast melancholy

Ghost dirge

The great desire to be free

There is no paradise upon the other side

By the cold embrace of the narrowness I can’t unfurl my light

Like a glowworm in the depth’s obscurity

But I am just an absurd teardrop within the face of eternity

Немає раю по той бік

У холодних обіймах вузькості я не можу розгорнути своє світло

Як світлячок у бездоріжжі

Але я лише абсурдна сльоза перед обличчям вічності

Я є єдний із нескінченним дощем

За скляною стіною самотності

Неможливо дістатися до сяючого сонця

По цім проклятим місце безнадійності

Іноді я співаю разом із хмарами

Про монотонність ізоляції

Такий знеохочений і пригнічений

У ланцюгах прокляття

Примарний привид!

Примарний привид!

Примарний привид!

Я загублений між простором і часом

У пошуках відпущення

Гноблива тиша — мій єдиний друг

У основі самотності

Примарний привид

Скуління на ігровому майданчику вічності

Примарний привид

Так далеко від людства

Примарний привид

Серенада величезної меланхолії

Примарний привид

Велике бажання бути вільним

Немає раю по той бік

У холодних обіймах вузькості я не можу розгорнути своє світло

Як світлячок у бездоріжжі

Але я лише абсурдна сльоза перед обличчям вічності