My Mirror Speaks - Death Cab for Cutie, Benjamin Gibbard, Christopher Walla

With every sun that sets I am feeling more

Like a stranger on a foreign shore

With an eroding beach disappearing from underneath

And when my mirror speaks, it never minces words

'Cause these eyes don’t shine half as bright

As they used to do and they haven’t for quite a while

'Cause I’m a man who hides from all that binds

And a mess of fading lines

And there’s a tangled thread inside my head

With nothing on either end

I always fall in love with an open door

With a horizon on an endless sea

As I look around the ones who were standing right in front of me

And then my mirror speaks with irreverence

Like a soldier I can’t command

As it sees a frightened child in the body of a full-grown man

And he’s a man who hides from all that binds

And a mess of fading lines

And there’s a tangled thread inside his head

With nothing on either end

There’s nothing on the ends

A new position for a different view

And nothing changes but the slightest hues

And I am standing face to face

With a man who hides from all that binds

And a mess of fading lines

And there’s a tangled thread inside his head

With nothing on either end

Well, I’m a man who hides from all that binds

And a mess of fading lines

And there’s a tangled thread inside my head

With nothing on either end

'Cause I’m a man who hides from all that binds

And a mess of fading lines

And there’s a tangled thread inside my head

With nothing on either end

There’s nothing on the ends

No, there’s nothing on the ends

З кожним заходом сонця я відчуваю себе все більше

Як чужинець на чужому березі

Знизу зникає ерозійний пляж

І коли моє дзеркало говорить, воно ніколи не збиває слів

Тому що ці очі не сяють і наполовину так яскраво

Як вони робили і давно не роблять

Тому що я людина, яка ховається від усього, що зв’язує

І безлад із зникаючих рядків

І в моїй голові заплутана нитка

Ні на одному кінці

Я завжди закохаюсь у відчинені двері

З горизонтом на безкрайньому морі

Коли я роззираюся навколо тих, хто стояв прямо переді мною

І тоді моє дзеркало говорить з неповагою

Як солдат, яким я не можу командувати

Як бачить перелякану дитину в тілі повнолітнього чоловіка

І він людина, яка ховається від усього, що зв’язує

І безлад із зникаючих рядків

І в його голові заплутана нитка

Ні на одному кінці

На кінцях немає нічого

Нова позиція для іншого погляду

І нічого не змінюється, крім найменших відтінків

І я стою віч-на-віч

З чоловіком, який ховається від усього, що зв’язує

І безлад із зникаючих рядків

І в його голові заплутана нитка

Ні на одному кінці

Ну, я людина, яка ховається від усього, що зв’язує

І безлад із зникаючих рядків

І в моїй голові заплутана нитка

Ні на одному кінці

Тому що я людина, яка ховається від усього, що зв’язує

І безлад із зникаючих рядків

І в моїй голові заплутана нитка

Ні на одному кінці

На кінцях немає нічого

Ні, на кінцях немає нічого