Les maux de la fin - Davodka

La mise au poing !

À la prochaine !

Écoute !

J’ai fait mon adolescence dans un petit squat à deux étages du sol

C’est dur de rester sage, d’tourner la page, quand haine et rage s’fusionnent

J’fumais tant d’joints qu’j’pouvais passer le flambeau

Ça, sans céder ma place

J'étais un de ces petits cons qui pensaient que redoubler c'était la classe

Le réveil n’a pas sonné, c’est l’amour de ma mère qui m’a sauvé

J'étais au pied du mur et de toutes les barrières qu’j’ai pas sauté

Tout ce temps, j’ai fait en sorte de m’en sortir avec peu d’zeille en poche

Et comme l’enfer m’emporte, j’matte les aiguilles avec les nerfs en pelote

Tous mes projets s’annulent, j'étais grotesque, t’as vu !

J’ai fait de belles promesses pas tenues, comme un gosse face à ses problèmes

d’adulte

J’ai le coma facile, quand j’me renferme j’me sens comme à l’asile

Comme le veulent mes racines, j’ai la descente de la vodka facile

Le soir j’traine, la vue des rues désertes me flingue

Quand tu prends la route du deal, c’est dur sur la plaquette d’y mettre le frein

Le sourire sur mon visage a bien du mal à y cacher ma honte

J’ai pas de ligne de conduite car même en cours j’ai pas passé la seconde

Ça y est j’l’affronte;

ce putain de passé qui me passe sous le pif

En fait j’suis qu’une galère qui vient de jeter l’ancre sur de vagues souvenirs

Le shit est mon bol d’air, mais dans cette merde, c’est moi qui s’laisse rouler

J’y croyais dur comme fer, mais toutes mes larmes ont bien du l’faire rouiller

J’ai stoppé la bedav', la parano rend plus con que l’on croit

Pour courir à ta perte, t’as plus besoin d’tes poumons que ton foie

Alors j’bois avec mes potes Kaporal et Kema

2003, on taguait car à c’t'époque pour l’pe-ra j'étais naze

PPN crew, c'était ma bannière

J’ai pas honte de vous dire qu’j’ai commencé l’rap sur un texte qu’j’ai dédié à

ma mère

Coincé dans ma tanière, j’me bourre la gueule, j'écris des rimes et j’pionce

Face aux soucis, je plaide en position de légitime défonce

En bas, c’est la noyade, le haut d’la butte est comme une belle falaise

Tout c’qui sortait d’ma bouche sentait l’alcool, de quoi en perdre haleine,

on m’disait «merde arrête !»

Y en a qui montent, et d’autres qui rampent

Les apparences c’est comme les femmes: tu veux y croire, mais les deux

trompent autant

MSD en 2007, c’est là qu’j’rejoins l’armée des ombres

Là le passé s’estompe, la bonne humeur est venue gratter les secondes

Quatre ont pris les escaliers sans s’tromper d’voie

On était neuf à vouloir grimper dans un sale ascenseur trop étroit

Sans peurs, sans reproches, j’fait du hors piste dans l’angle mort,

j’ai tant d’remords

Mais tes histoires qui tournent en rond ne peuvent plus prendre forme

L'équipe a bu la tasse, v’là le récit de notre naufrage

L’alcool, la drogue, les femmes: trois points qui veulent tout dire comme le

signe mort aux vaches

La feuille: mon exutoire, elle me confie lorsque j’ai bu, m’libère

J’fais que gratter l’cahier, ça me démange autant que d’l’urticaire

Quand la famille s’divise, tu ressens une offense inclassable, J’rends visite à

mon père en voyageant d’l'Île-de-France à la Sarthe

L'équipe c’est l’Vers 2 Trop, on fait face à l’avenir

Ma vie: un train sans voyageurs, car j’ai des passages à vides

J’avance l’esprit ouvert, alors qu’j’avais hérité d’un blocage

Un gosse devient vite un père, ma confession, c’est signé Davodka

Удар!

Побачимось наступного разу !

Слухайте!

Я виріс у невеликому присадку за два поверхи над землею

Важко залишатися мудрим, перегортати сторінку, коли зливаються ненависть і лють

Я викурив стільки джойнтів, що міг передати факел

Це, не поступаючись мого місця

Я був одним із тих придурків, які вважали повторення уроком

Будильник не дзвонив, мене врятувала мамина любов

Я стояв біля стіни і всіх бар’єрів, через які я не стрибнув

Весь цей час я намагався обходитися з невеликим завзяттям у кишені

І як пекло мене бере, я дивлюся на голки з нервами в клубку

Усі мої проекти перекреслюють один одного, я був гротескним, ви бачили!

Я дав гарні невиконані обіцянки, як дитина зі своїми проблемами

дорослий

У мене легка кома, коли я замикаюся, відчуваю себе як у притулку

Як хочуть мої коріння, у мене легкий горілчаний спуск

Вночі тусуюся, вид безлюдних вулиць мене стріляє

Коли ви виїжджаєте на дорогу, на колодці важко загальмувати

Посмішка на моєму обличчі важко приховує мій сором

У мене немає лінії поведінки, тому що навіть на уроці я не здав другий

Ось і я стикаюся з цим;

це прокляте минуле, яке проходить у мене під носом

Насправді я просто безлад, який щойно кинув якір на нечіткі спогади

Гаш — це мій ковток свіжого повітря, але в цьому лайні це я дозволяю собі кататися

Я вірив у це твердо, як залізо, але всі мої сльози, мабуть, заржавіли

Я зупинився, парано робить тебе дурнішим, ніж ти думаєш

Щоб бігти до втрати, вам потрібні легені більше, ніж печінка

Тому я п’ю зі своїми друзями Капоралом і Кемою

2003 рік, ми позначили, тому що на той час для пе-ра я кульгав

Команда PPN, це був мій банер

Мені не соромно сказати, що я почав читати реп на тексті, якому я присвятив

моя мати

Застрягши в лігві, напиваюся, пишу рими і закладаю

Перед обличчям занепокоєння я прошу займати посаду законного високого

Внизу тоне, вершина кургану, як гарна скеля

Все, що виходило з мого рота, пахло алкоголем, настільки, щоб перехопити подих,

Мені сказали «лайно стоп!»

Хтось піднімається, а хтось повзає

Зовнішність схожа на жінки: хочеться вірити, але і те, і інше

обманювати стільки ж

MSD у 2007 році, саме там я приєднався до армії тіней

Там минуле згасає, добрий гумор прийшов на подряпини секунд

Четверо піднялися сходами, не зійшовши на неправильний шлях

Нас дев’ятьох хотіли піднятися в занадто вузькому брудному ліфті

Без страхів, без докорів, їду по бездоріжжю в сліпу зону,

У мене так багато каяття

Але ваші круті історії більше не можуть формуватися

Команда випила кубок, ось історія нашого затоплення

Алкоголь, наркотики, жінки: три моменти, які означають все, як

знак смерті для корів

Простирадло: моя віддушина, вона довіряє мені, коли я напився, звільняє мене

Просто чешу зошит, свербить, як кропив’янка

Коли сім’я розпадається, відчуваєш некласифіковану образу, я відвідую

мій батько подорожував з Іль-де-Франс до Сарт

Команда Vers 2 Trop, перед нами майбутнє

Моє життя: поїзд без пасажирів, бо в мене порожні проходи

Я рухаюся вперед з відкритою душею, коли успадкував блокування

Малюк швидко стає батьком, моє зізнання, це підписано Даводка