J'ai plus le temps - Davodka

J’matte la trotteuse faire des tours comme Usain Bolt

On n’est plus jeune, nos vies puent l’seum et comme issue d’secours ma gueule,

il reste une seule porte

Des soucis plain l’chiro, des textes amers, des kilos d’pages

J’ai l’air d’un p’tit otage volé au pied qui rêve de vivre autre part

Mon rap, peut faire cambrer des poufs, j’préfère trinquer à la santé d’mes couz'

L’avenir c’est d’faire rentrer des housses et puis d’changer des couches

Le nez dans la cc, chaque année j’peux parier un billet sur chaque décès

De ceux qu’essaient d’apprécier avant l’avc

J’m’allume un cierge avec un gros zippo, j’m'éloigne du comico

La folie rode et le sang sur l’pavé remplace les coquelicots

J’en ai marre d’vos pipos

J’dois être le roi des cons si l’intelligence d’un homme se base sur vos

diplômes

J’me sers ce verre de Belvédère qui m’sert d’repère mais c’est que d’l’air

Ça m’fous les nerfs, j’cache mes histoires de mère derrière mes cernes de père

Pour réussir ils acquiescent tout, et leur truc c’est d’se taire

J’préfère être moche et con, si le but c’est d’leur plaire

Ce soir ma plume a entassé c’tas d’rimes

Rêvant d’une vie qui bouge tout comme un épisode de Tex Avery

Mes potes m’demandent, qu’est ce qu’il t’arrive?

M’en bats les couilles, de toute façon ce soir je serai sur messagerie

J’ai plus l’temps… dis-moi pourquoi ça t’surprend?

J’préfère passer la main plutôt qu’saisir celle que la rue m’tend

Même si parfois d'être dans l’abus m’tente

À plus d’trente ans, pour ces conneries, comprends qu’j’ai plus l’temps

J’ai plus l’temps… dis-moi pourquoi ça t’surprend?

J’préfère passer la main plutôt qu’saisir celle que la rue m’tend

L’air du temps, même si parfois être dans l’abus m’tente

À plus d’trente ans, pour ces conneries, comprends qu’j’ai plus l’temps

Y a rien à faire, pour moi cette époque elle pue

Aussi vrai qu’y a une seule lettre qui sépare pote et pute

On voit des jeunes sans grandes études qui fuck les stups

Dont la discute ne tourne qu’autour du prix du kilo d’shit

Et que la justice juge comme s’ils avaient commis les crimes d’Auschwitz

Et j’passe mon temps, à faire l’constat, à décrire nos vies

Mais la langue que j’vous parle pour la plupart a tout l’air inaudible

Pour mes vieux jours je cherche un bord d’plage, loin d’ces pauvres tâches

Sinon je me sens constamment soumis au test de Rorschach

Les bons moments s’font rares, ils s’comptent pas par milliers

Pour profiter j’essaie de stopper l’temps, tel un caillou dans un sablier

Posé sur le divan c’est pas l’avenir que de ma fenêtre j’contemple

En fait je n’suis qu’un mort-vivant qu’essaie de vivre avec son temps

Le temps me fait marcher même si j’sais pas où j’vais

Je sais d’où j’viens, et ça même lui ne peut m’en faire douter

Si le temps c’est d’l’argent j’t’assure c’est dur de s’faire trouver

J’dois être à découvert vu celui qu’j’ai perdu juste pour écrire c’couplet

J’ai plus l’temps… j’ai plus l’temps…

J’ai plus l’temps… dis-moi pourquoi ça t’surprend?

J’préfère passer la main plutôt qu’saisir celle que la rue m’tend

Même si parfois d'être dans l’abus m’tente

À plus d’trente ans, pour ces conneries, comprends qu’j’ai plus l’temps

J’ai plus l’temps… dis-moi pourquoi ça t’surprend?

J’préfère passer la main plutôt qu’saisir celle que la rue m’tend

L’air du temps, même si parfois être dans l’abus m’tente

À plus d’trente ans, pour ces conneries, comprends qu’j’ai plus l’temps

J’ai plus l’temps…

Я спостерігаю, як секонд-хенд виконує такі трюки, як Усейн Болт

Ми вже не молоді, наше життя смердить сиром і як аварійний вихід мій рот,

залишилися тільки одні двері

Турботи, повні чіро, гірких текстів, кілограмів сторінок

Я схожий на маленького вкраденого заручника, який мріє жити в іншому місці

Мій реп, я можу вигнути мішки, я вважаю за краще пити за здоров'я свого брата

Майбутнє — надягати чохли, а потім міняти підгузники

Ніс у кубку, щороку я можу поставити квиток на кожну смерть

З тих, хто намагається оцінити до інсульту

Запалюю свічку великим циппо, відходжу від коміко

Божевілля їхало і кров на бруківці замінила мак

Я втомився від твоїх pipos

Я, мабуть, король ідіотів, якщо людський інтелект базується на вашому

дипломи

Я використовую цей келих Belvedere, який служить еталоном, але це лише повітря

Мене це лякає, я приховую історії своєї матері за темними колами мого батька

Щоб досягти успіху, вони погоджуються на все, і їхня справа — мовчати

Я вважаю за краще бути потворним і німим, якщо метою є догодити їм

Сьогодні ввечері моє перо нагромадило цю купу рим

Мрія про рухливе життя, як в епізоді Текса Евері

Мої друзі запитують мене, що з тобою?

Мені байдуже, сьогодні ввечері я буду на голосовій пошті

Я вже не маю часу... скажи чому ти дивуєшся?

Я вважаю за краще передати свою руку, ніж взяти ту, яку мені пропонує вулиця

Навіть якщо іноді насильство спокушає мене

У більше тридцяти років на цю фігню зрозумійте, що у мене більше часу

Я вже не маю часу... скажи чому ти дивуєшся?

Я вважаю за краще передати свою руку, ніж взяти ту, яку мені пропонує вулиця

Мене спокушає дух часу, навіть якщо іноді потрапити в образи

У більше тридцяти років на цю фігню зрозумійте, що у мене більше часу

Нема чого робити, мені цього разу смердить

Так само впевнено, що існує лише одна буква, яка розділяє дружку і повію

Ми бачимо молодих людей без спеціального навчання, які трахають наркотики

Чия дискусія точиться лише навколо ціни за кілограм хешу

І судили так, ніби вони вчинили злочини Освенцима

І я проводжу свій час, проводячи спостереження, описуючи наше життя

Але мова, якою я з тобою розмовляю, здебільшого здається нечутною

На старість я шукаю пляж, далеко від цих бідних справ

Інакше я відчуваю себе постійно підданим тесту Роршаха

Хороші часи бувають рідко, їх не рахують тисячами

Щоб насолодитися, я намагаюся зупинити час, як камінчик у пісочному годиннику

Розташований на дивані, це не майбутнє, яке я споглядаю зі свого вікна

Насправді я просто ходячий мерець, який намагається жити в ногу з часом

Час змушує мене йти, навіть якщо я не знаю, куди йду

Я знаю, звідки я, і навіть він не може змусити мене сумніватися в цьому

Якщо час – гроші, запевняю вас, його важко знайти

Я повинен бути розкритий, враховуючи той, кого я втратив, щоб написати цей вірш

Я не встигаю... Не маю часу...

Я вже не маю часу... скажи чому ти дивуєшся?

Я вважаю за краще передати свою руку, ніж взяти ту, яку мені пропонує вулиця

Навіть якщо іноді насильство спокушає мене

У більше тридцяти років на цю фігню зрозумійте, що у мене більше часу

Я вже не маю часу... скажи чому ти дивуєшся?

Я вважаю за краще передати свою руку, ніж взяти ту, яку мені пропонує вулиця

Мене спокушає дух часу, навіть якщо іноді потрапити в образи

У більше тридцяти років на цю фігню зрозумійте, що у мене більше часу

я маю більше часу...